Частина 2 Останнє кохання Амедео Модільяні

Амедео Модільяні помер в лікарні для бідних 24 січня 1920 від туберкульозного менінгіту у віці 35 років. Поховали Амедео Модільяні на кладовищі Пер-Лашез. На могилі Модільяні завжди олівці замість квітів. На надгробку надпис “Вірна супутниця Амедео Модільяні, яка не захотіла пережити розлуку з ним”. Він свідчить про те, що разом з художником тут покоїться Жанна Ебютерн. Давайте розберемось, що до чого.

Пер-Лашез

Пер-Лашез – це “місто мертвих”. Місто, бо в ньому правильно сплановані вулиці, на алеях стоять справжні палаци-усипальниці зі складними архітектурними композиціями, родинні склепи з простими або величними надгробками, колумбарії, наче багатоквартирні будинки, а на кованих залізних покажчиках – номери ділянок.

Некрополь займає площу 48 га. Історія його створення сягає корінням у далекий 1804 рік. Саме тоді було засновано кладовище Пер-Лашез. Названо на честь єзуїтського ченця Франсуа д’Екс де ля Шеза, який був сповідником короля Людовика XIV та знав усі його таємниці та секрети. Після смерті Марії-Терезії Австрійської саме отець де ла Шез вінчав Короля-Сонце браком з маркізою де Мантенон. Франсуа д’Екс де ла Шез не був “людиною з вулиці”, він походив з родини сеньора Ла Шез та Реньє де Рошфор, а його двоюрідним дядею був знаменитий отець Котон, сповідник короля Генріха IV. За іронією долі, прах самого Франсуа д’Екс де ла Шеза спочиває не тут, а в церкві Сен-Поль-Сен-Луї.

Для парижан Пер-Лашез це не тільки кладовище, а й просто парк з багатьма рідкісними деревами та чагарниками, і ще, гуляючи по кладовищу, згадуєш долі багатьох людей, яскраві і цікаві.

Сюди приходять усамітнитись, тут відпочивають городяни, грають діти та влаштовують пікніки.

Тут, проводять екскурсії, адже кількість знаменитостей на квадратний метр мабуть побільше, ніж на Оскарівській церемонії. Саме тут почивають Мольєр, Лафонтен, французькі Ромео та Джульєтта, П’єр Абеляр та Елоїза, Жорж Бізе, Сара Бернар, Едіт Піаф, Фредерік Шопен, Оноре де Бальзак, Оскар Уайльд, Нестор Махно, Айседора Дункан, Амедео Модільяні та ін.

Жанна Ебютерн: Останнє кохання Амедео Модільяні

Жанна Ебютерн – французька художниця і модель.

Рокова зустріч відбулась у березні 1917 року. Харизматичний художник підкорив 19ти річну Жанну та вони почали зустрічатись. Вона була молодше Амадео на 14 років. Він ніжно називав її Жан, а вона його – Моді. Вони були дуже різними: він – запальний та впертий, вона – ніжна та сором’язлива. Вона всім серцем любила Моді та готова була заради нього на все.

Жанна стала музою та натхненням Моді. Він написав понад 20 її портретів. Його полотна стали яскравіше, з’явились соковиті кольори: жовтий, синій, зелений і червоний, які до цього лише намічались. Жанна надихала художника: за 2 роки він написав понад 100 картин, у числі яких – знамениті ню.

Восени 1918 року пара переїхала до Ніцци, де 29 листопада народилась їх донька, назвали її Жанною, на честь матері.

У Париж вони повернуться наступної весни, 1919 року, Жанна знову завагітніє.

Життя Амедео Модільяні було бурхливим. Про нього досі ходить безліч легенд. Кажуть, він багато пив, курив гашиш і крутив романи з повіями. А ще, що він був дуже освічений, обожнював Ніцше і завжди був одягнений з голочки. Жанна звалила не себе побут, дбала про улюбленому, прощала всі його витівки.

Наступного дня після смерті Моді, будучи на 9му місяці вагітності, Жанна викинулася з вікна 5го поверху. Вона збожеволіла від горя: не захотіла та не змогла жити без коханого Моді.

Похорон Жанни відбувся в той же день, що і Амедео, але в різних кінцях міста. Її поховали на кладовищі Баньє, його – на Пер-Лашез. Слідом за її труною їхало всього 2 машини з родиною Ебютерн і двома подругами Жанни.

Майже через 10 років тіло Жанни перепоховали поруч з коханим Моді. На їх надгробку викарбовано: «Амедео Модільяні, художник. Народився в Ліворно 12 липня 1884 року. Помер в Парижі 24 січня 1920. Смерть наздогнала його на порозі слави», а трохи нижче:« Жанна Ебютерн. Народилася в Парижі 6 квітня 1898. Померла в Парижі 25 січня 1920. Вірна супутниця Амедео Модільяні, яка не захотіла пережити розлуку з ним»…