Різдвяний піст є одним з 4х багатоденних постів. Ще його називають Пилипів піст, адже він починається після святкування пам’яті апостола Пилипа 27 листопада. Різдвяний піст триває 40 днів: починається 28 листопада та закінчується 6 січня.
На час Різдвяного поста припадає декілька свят та пам’ятних дат.
4 грудня – Введення в Храм Пресвятої Богородиці
Це свято встановлено у пам’ять введення Діви Марії в Єрусалимський храм, щоб, згідно даній батьками обітниці, посвятити Її Господу. На той час Їй виповнилось лише 3 роки. Її привели до Храму батьки, у супроводі дівчат, з палаючими світильниками та співом священних пісень.
Первосвященик зустрів Її при вході у храм і, по особливому натхненню Божому, увів Її у Святая Святих, куди і сам міг, згідно із законом, входити лише один раз в рік, як би пророкуючи, що ця Отроковиця сама зробиться живим храмом Божим.
19 грудня – Нікола зимовий – день пам’яті Святителя Миколи архієпископа Мир Лікійських, Чудотворця
Микола Чудотворець здавна користується в народі особливою любов’ю, адже ще за життя він робив багато чудес – не раз рятував тих, хто тонув у морі, виводив ув’язнених з полону. І сьогодні до нього звертаються християни з будь-якими проханнями, і він завжди чує наші молитви.
Миколу Чудотворця вважають покровителем моряків і тих, хто перебуває в дорозі, йому моляться про вдалий шлюб, просять про душевне та тілесне здоров’я, йому підносять молитви про позбавлення від голоду в неврожайні роки, шукають захисту і заступництва, якщо хтось ображає.
2-5 січня – передсвято Різдва Христового
З 2 січня піст стає більш суворим, починається п’ятиденне передсвято. Рибу вже не їдять. А 6 січня, у Святвечір, не вживають їжу до появи на небі першої зірки, після чого їдять сочиво і їжу без олії. Закінчується піст 7 січня дванадесятим святом Різдва Христового.
6 січня – Різдвяний Святвечір
У Різдвяний Святвечір прийнято пекти колядки, козули, корівки для Різдвяного колядування. Але це частування для самого свята Різдва, а в Святвечір на столі обов’язково сочиво, воно ж кутя, канун (страва з варених зерен пшениці з медом, горіхами і сухофруктами) і фруктовий або ягідний узвар.
7 січня – Різдво Господа і Спаса нашого Іісуса Христа
«1 Когда же Иисус родился в Вифлееме Иудейском во дни царя Ирода, пришли в Иерусалим волхвы с востока и говорят:
2 где родившийся Царь Иудейский? ибо мы видели звезду Его на востоке и пришли поклониться Ему.
3 Услышав это, Ирод царь встревожился, и весь Иерусалим с ним.
4 И, собрав всех первосвященников и книжников народных, спрашивал у них: где должно родиться Христу?
5 Они же сказали ему: в Вифлееме Иудейском, ибо так написано через пророка:
6 и ты, Вифлеем, земля Иудина, ничем не меньше воеводств Иудиных, ибо из тебя произойдет Вождь, Который упасет народ Мой, Израиля.
7 Тогда Ирод, тайно призвав волхвов, выведал от них время появления звезды
8 и, послав их в Вифлеем, сказал: пойдите, тщательно разведайте о Младенце и, когда найдете, известите меня, чтобы и мне пойти поклониться Ему.
9 Они, выслушав царя, пошли. [И] се, звезда, которую видели они на востоке, шла перед ними, как наконец пришла и остановилась над местом, где был Младенец.
10 Увидев же звезду, они возрадовались радостью весьма великою,
11 и, войдя в дом, увидели Младенца с Мариею, Матерью Его, и, пав, поклонились Ему; и, открыв сокровища свои, принесли Ему дары: золото, ладан и смирну.
12 И, получив во сне откровение не возвращаться к Ироду, иным путем отошли в страну свою» (Евангелие от Матфея 2, 1-12).
7-17 січня – Святки
З 7 січня наступають Святі дні – Святки, тривають вони до 17 січня.
У ці дні немає посту в середу і п’ятницю, а трапеза більш рясна і представлена усіма скоромними продуктами. До столу подають сир, сир, сметану, молоко, яйця. На монастирській трапезі багато риби і рибних пирогів. Миряни їдять ковбаси, м’ясо, птицю, м’ясні пироги і пиріжки, м’ясні багаті щі, м’ясні солянки і розсольники.
Традицій приписують на Святки ходити у гості до близьких та знайомих, дарувати подарунки, пригощати дітей солодощами, а також дбати про бідних, подавати милостиню нужденним, дарувати подарунки сирітським будинкам, притулкам і тюрмам. Багаті люди накривали у себе вдома столи зі святковим частуванням для бідних і убогих.
13 січня – Васильєв вечір – день напередодні пам’яті святителя Василія Великого, архієпископа Кесарії Каппадокійської (старий Новий рік)
До революції наша країна жила за церковним календарем, тому Новий рік святкували після Різдва. Різдво за старим стилем 25 грудня (7 січня за новим стилем), а 1 січня припадало на день пам’яті святителя Василя Великого (14 січня за новим стилем). 1 січня по старому стилю – Новий рік – можна було святкувати не порушуючи поста, адже були дні Святок, хоча простий народ – селяни, новий рік не святкували, а святкували саме Васильєв день.
А початком нового року було 14 вересня, початок індикта – церковне новоліття. На Васильєв вечір традиційно готували святкове порося – «кесаретське» (слово походить від Кесарійський, Кесарія – рідне місто святителя Василія Великого) і так звана багата кутя (жирна кутя, щедруха) – страва з рису або пшениці на вершковому маслі з горіхами, медом і родзинками. Також на стіл подавали домашню ковбасу, м’ясо, млинці, пироги, кашу.
14 січня – Свято Обрізання Господнього та Васильєв день – день пам’яті святителя Василія Великого, архієпископа Кесарії Каппадокійської
Велике свято Обрізання Господнього. На восьмий день після Свого Різдва Господь наш Ісус Христос, згідно зі старозавітним законом, прийняв обрізання, встановлене для всіх немовлят чоловічої статі в знак Завіту Бога з праотцем Авраамом і його нащадками. При здійсненні цього обряду Божественному Немовляті було дано Ім’я Ісус, сповіщене Архангелом Гаврилом ще в день Благовіщення Пресвятій Діві Марії. За тлумаченням отців Церкви, Господь прийняв обрізання, являючи приклад, як людям слід неухильно виконувати Божественні настанови. Господь прийняв обрізання для того, щоб ніхто згодом не міг засумніватися в тому, що Він був справжньою Людиною, а не носієм примарної плоті, як учили деякі єретики. У Новому Завіті обряд обрізання поступився місцем таїнству Хрещення, праобразом якого він був. Разом з обрізанням, сприйнятим Господом як знамення Завіту Бога з людьми, Він отримав і Ім’я Ісус (Спаситель) як печатка Свого служіння справі порятунку світу. Ці дві події, що відбулися в самому початку земного життя Спасителя, нагадують християнам, що вони вступили в Новий Завіт з Богом і «обрезаны обрезанием нерукотворенным, совлечением греховного тела плоти, обрезанием Христовым». Саме ім’я християнина свідчить про вступ людини в Новий Завіт з Богом.
День пам’яті Василя Великого в народному календарі називали Васильєвим днем. З Васильєва дня прийнято було найматися на роботи, тому з цього дня вівся звіт господарського року.
Особливо св. Василя Великого шанували пастухи, а день його пам’яті ще називали «свинячим святом», адже напередодні різали свиней, варили свинячі шлунки.
18 січня – Водохресний святвечір (субота перед Богоявленням, надвечір’я Богоявлення)
У Водохресний святвечір, після повернення зі служби додому, кроплять дім свяченою водою. Вся сім’я зі співом молитви – тропарем Хрещення – йде по дому вслід за батьком сімейства, тримаючи в руках ікони і запалені свічки. Старший чоловік в будинку тримає посудину зі святою водою і спеціальним пензлем-кропилом – окроплює стіни житла. При цьому співається тропар Хрещення:
“Во Иордане крещающуся Тебе, Господи, Троическое явися поклонение: Родителев бо глас свидетельствовавше Тебе, возлюбленнаго Тя Сына именуя, и Дух в виде голубине, извествоваше словесе утверждение. Явлейся, Христе Боже, и мир просвещей, слава Тебе.”
18 січня – перед Богоявленням і 19 січня – на дванадесяте свято Хрещення Господня в церкві освячують воду Великим чином освячення, це відбувається тільки двічі на рік – 18 і 19 січня. Віруючі два дні йдуть в храми за Хрещенською святою водою – велика агіасма. Протягом року цю водохресну воду віруючі п’ють натщесерце після прочитання ранкового молитовного правила. Свята вода, освячена 18 і 19 січня, має одні й ті ж святі властивості, ніякої різниці немає. У монастирях велику агіасми обов’язково подають на трапезу 18 і 19 січня і перед споживанням їжі братія п’є цю святу воду великого чину освячення. Водохресний святвечір за статутом такий же строгий, як і Різдвяний. Це одноденний строгий пост, на трапезі сочиво та узвар.
19 січня – Хрещення Господа Бога і Спаса нашого Іісуса Христа (Святе Богоявлення)
Хрещення Господнє – дванадесяте свято. У цей день церква згадує Хрещення в річці Йордан Господа нашого Ісуса Христа від Предтечі і Пророка Іоанна Хрестителя. Друга назва свята – Богоявлення. Таку назву свято отримало тому, що при хрещенні Іісуса відбулося явлення всієї Святої Трійці. Бог Отець з відчинених небес гласом свідчив про охрещуваного Сина, і Святий Дух у вигляді голуба зійшов на Сина, підтверджуючи таким чином слово Отця. Ось як описані ці події в Євангелії:
«13 Тогда приходит Иисус из Галилеи на Иордан к Иоанну креститься от него
14 Иоанн же удерживал Его и говорил: мне надобно креститься от Тебя, и Ты ли приходишь ко мне?
15 Но Иисус сказал ему в ответ: оставь теперь, ибо так надлежит нам исполнить всякую правду. Тогда Иоанн допускает Его.
16 И, крестившись, Иисус тотчас вышел из воды, – и се, отверзлись Ему небеса, и увидел Иоанн Духа Божия, Который сходил, как голубь, и ниспускался на Него.
17 И се, глас с небес глаголющий: Сей есть Сын Мой возлюбленный, в Котором Мое благоволение».
(Евангелие от Матфея, Глава 3, 13–17).
На трапезу до свята Хрещення Господнього подаються ті ж страви, що і на Різдво. Особливою водохресною стравою вважається спеціальна випічка: хрести зі здобного тіста, яку готують з молоком, вершковим маслом і яйцями.