Шлодбург, Петрополіс, Петрик

У початковий період свого існування місто мало такі назви як Шлодбург, Петрополіс. Petros по-грецьки означає «камінь», polis — «місто». У російській вимові це звучало як Петропіль або Пітерпол. А перший губернатор міста Олександр Данилович Меньшиков називав його пестливо Петрик.

Фортеця, яку було закладено 16 травня 1703 року на Заячому острові, в дельті річки Неви, 29 червня, в свято апостолів Петра і Павла, день іменин царя Петра I, отримала назву Санкт-Петербург. У перекладі назва міста означає «Фортеця Святого Петра».

Сам Петро I називав своє місто-мрію Парадізмой, що в перекладі з французької означає «рай», а з грецького — «сад» або «парк».

У 20-му столітті багаторічне місто називали Петроградом і Ленінградом.

Петербург у мріях свого творця повинен був стати новим Римом, не тільки столицею Імперії, а й новим архітектурним центром світу.

Мідний вершник

Мідний вершник - пам'ятник Петру I

Без образу Петра Великого не відчути обличчя Санкт-Петербурга… його силу, бурю, пристрасть, що так і кличе у невідоме…

Нові ім’я та новий час змінювали зовнішність міста. Але, ніщо не змогло змінити обличчя міста, яке невблаганно проступає крізь позолоту матч, та його душі, яку втілено в пам’ятнику царю Петру, де кінь на мить здибився над непокірною неволею… і так застиг в божевільному стрибку… на багато століть.

Мідний вершник — душа Санкт-Петербурга.

Петра Великого зображено на коні, який зневажає змію. Змія символізує переможених ворогів Петра, цоколь у формі хвилі — перемогу Петра над силами природи.

Пам’ятник виконано з бронзи, «мідним» його називав А.С. Пушкін в своїй однойменній поемі.

На одній з складок плаща Петра I скульптор залишив напис «Ліпив і відливав Етьєн Фальконе парижанин 1778».

Напис на цоколі з одного боку: «ПЕТРОВІ перьвому КАТЕРИНА друга лѣта 1782.», з іншого — «PETRO primo CATHARINA secunda MDCCLXXXII.» — з іншого. Цей напис має політичне значення. Катерина II була чистокровною німкенею, але своє право на владу вона обгрунтовувала тим, що була прямою продовжувачкою справ Петра I. Це підкреслювало задум імператриці: встановити лінію спадкоємності, спадщини між діяннями Петра і власною діяльністю. Саме в цьому сенсі Петро — перший, а вона — друга.

Історії та легенди:

  • Під час прогулянки майбутній імператор Павло I зустрів на Сенатській площі незнайомця, закутаного в плащ. «Бідний Павло, — сказав незнайомець. — Я той, хто приймає в тобі участь. Я бажаю, щоб ти не особливо прив’язувався до цього світу, бо ти не залишишся в ньому довго». З цими словами він підняв капелюха і явив приголомшеному спадкоємцю свій лик — лик Петра Великого. Павло I дійсно правив лише 4 роки, 4 місяці і 4 дні, а потім його вбили. Ця історія сталася за 10 років до встановлення пам’ятника.
  • У «Мідному вершнику» А.С. Пушкіна пам’ятник зіскакує з п’єдесталу під час повені і мчить по місту за головним героєм Євгеном.
  • У романі А. Білого «Петербург» один з героїв сходить з розуму, вбиває свого товариша і сідає на труп в позі Петра Великого з знаряддям злочину — ножицями — в руці. У такому вигляді його на ранок і виявила поліція.
  • Під час одного з численних видінь відомий містик XX століття Данило Андрєєв бачив пекельний аналог Петербурга, в якому ніколи не сходило сонце. Там Петро Великий сидів на змії, а не на коні.

Далі буде…

Якщо ви знайшли помилку, будь ласка, виділіть фрагмент текста та натисніть Ctrl+Enter.

No Comments Yet

Comments are closed

Сообщить об опечатке

Текст, который будет отправлен нашим редакторам: