Велкам ту Оболонь!

скульптура "Вітрильник" Оболонь

Десь, колись, хтось, щось… занепало, зруйнувалось, побудували, зникло… хіпстери, емо, готи, Змій Горинич, Добриня Микитич – кого тільки не приютило Болоньє у своїх обіймах… нові забудови, метро, цікава, зелена, специфічна, романтична, атмосферна – така різна, але така шанована та улюблена… Велкам ту Оболонь!

Чи любите ви Оболонь так, як люблю її я? Для мене Оболонь – це моє життя. Це мій рідний дім, де я знаю кожну вулицю, кожен двір, кожен дім. Це моя улюблена школа з найкращими вчителями. Тут я росла, вчилась на помилках, дорослішала та мудрішала. Я обожнюю Оболонь і дуже рада, що з кожним роком вона змінюється на краще, стає ще зеленішою, ще красивішою, ще цікавішою. Ну як її таку не любити?

Мені цікаво було дізнатися, що назва Оболонь (Болонь, Оболоньє, Болоніє) походить зі старослов’янської і є багатозначною. Це і безлісі, обширні луги, і низинна рівнина біля річок чи озер, і благодатне пасовище для домашньої худоби, і низький берег річки, що заливається весняною повінню, і найближча межа міста, його «оболонка». Назва місцевості характеризує не тільки її географічний та економічний характер, але і споруди. З давніх часів і аж до 70-х років XX століття, Болоньє в Києві починалось від нинішньої вулиці Оболонської на Подолі і тягнулось до Вишгорода.

В давнину поняття «Подольє» і «Болоньє» були взаємопов’язані: Поділ – це цивілізована частина Оболоні, а Оболонь – незаселена, пасовищна частина Подолу. Наступав Поділ – відступала Оболонь. Відступав в результаті пожеж, повеней та інших спустошень Поділ – наступало Оболоння.

Кажуть, що перші люди на Оболоні поселились ще до різдва Христового. Тут виявлені залишки поселень, датованих ще І століттям до нової ери. У наступні століття придніпровські луки стають ареною кривавих битв.

У 1876 році у садибі Магуріна біля канави робітниками, які проводили земляні роботи, було знайдено так званий Оболонський скарб з 200 монет ІІІ ст. н.е малоазійського міста Антіохії. Скоріш за все, монети заховав один з учасників похода причорморських племен в Малу Азію у 264 році. Точне місцезнаходження скарба, на жаль, не зафіксували, мабуть його знайшов випадковий скарбошукач, котрий скрив місце, де знайшли скарб. Скоріш за все, це була Плоска частина Києва, яка була продовженням Подола, адже у давні часи всі землі, що знаходились на півночі від Подолу, мали назву “Оболонь”.

Під час національно-визвольної війни на території Оболоні відбулася одна з найбільших битв казаків з польсько-литовським військом. Як результат – підписання Білоцерківського договору 1651 року.

Єдиними унікальними документальними зображеннями Оболоні першої половини XVII століття є картини батальних сцен на оболонських просторах голандського художника Абрагама ван Вестерфельда (1651 р.) “Панорама Києва з північного сходу” і “Розгром козаками литовської флотилії” можна вважати єдиними документальними зображеннями цієї місцевості першої половини ХVII століття.

Абрагам ван Вестерфельд

Також розповідають багато легенд як Змій Горинич налітав на Київ та наводив жах на людей.

І був такий собі богатир Добриня Микитич, головний герой билин, який переміг Змія Горинича та визволив з полона племінницю князя Володимира Забаву Путятичну, який купався в Пучайрічці – символ Хрещення та вбив Змія – символ язичництва. Чимало людей вважають, що слово богатир означає багатий на вдачу, щастя, або Богом відзначений силою і сміливістю. Везучий був Добриня Микитич: і в битвах, і в службі. Билинна річка Пучай і є оболонська Почайна, в якій в 998 році, згідно літописів, відбулося Хрещення Русі.

Кияни вшанували Добриню по-своєму: склали багато легенд і назвали 2 оболонські вулиці: Добрининська та Богатирська, і, ми можемо лише припустити, що на перетині цих вулиць тисячу років тому був бій з тим самим вогнедихаючим змієм. І, можливо, саме на цьому місці в наш час збудували пожежну частину…

Якщо придивитись до сучасного гербу Оболоні, то побачимо певну символіку певного кольору, яка несе певний смисл.

Підніжжя щита пояснює стародавню назву Оболоні: низький берег річки, який заливається весняним паводком (оболонь, болон’є). Золотий міст – символ найбільшого в Києві моста – Московського, який з’єднує Лівий берег і Правий. Частини геральдичної лілії викликають в пам’яті легенду, пов’язану з Києвом. За переказами, після вінчання княжни Ярославни з французьким королем в символіці Франції з’явилися лілії, які насправді є версією тризуба Рюриковичів. Золотий колір – символ божественності, богатства, домінування. Срібний – чистота помислів, дум і прагнень. Синій – колір неба та благочестя. Архангел Михаїл символізує світлі сили, які готові боронити нас від лиха.

А старе Болоньє існує і зараз. Якщо йти вздовж тихої старовинної вулиці Оболонської, то можна вийти на околицю вулиці Набережно-Лугова і загубитися в заростях верби. Тут розташовані напівзабуті склади, підсобні приміщення, товарні вагони, гаражі та залізничні тупики. А за ними, на піщаних дюнах, розкинувся житловий масив Оболонь.

Оболонський район розкинувся у північній частині столиці на Правому березі Дніпра. Свій день народження святкує 3 березня 1975 року. В наш час до складу Оболонського району входять масиви Оболонь, Петрівка, Приорка, частина Куренівки, а також Мінський та Вишгородський масиви та Пуща-Водиця. На території Оболоні проходить 4 станції синьої гілки метро: Героїв Дніпра, Мінська, Оболонь, Петрівка.

Ти в мене одна така – моя Оболонь…

Далі буде…

Фото ТУТ

Текст і фото – Ксенія Миронова