Йосафатова долина, або долина хрестів

На мальовничій Вінничині є 4 села, а посеред них — дивовижне місце, яке повністю заставлено хрестами. Де хрест, як дерево життя та символ поєднання двох протилежностей: перетину небесного з земним, життя та смерті, знищення та творення. Зветься це місце — Йосафатова долина, назване так на згадку біблійної Йосафатовой долини, з якої, за давніми переказами, повинен початися Страшний суд.

Небагато в світі є місць, дійсно благословенних звисока. І ще менше таких, де відчувається благодатний дух та особливе єднання з Господом, незалежно від того, віруюча ви людина чи ні. Місце, з якого нікуди не хочеться їхати і сюди завжди хочеться повертатись.

Господь заповідав, що кожен з нас повинен нести свій хрест. Свій хрест — це те, що Він уготовив нам задля нашого спасіння, це те, що ми повинні робити і як повинні жити.

Традиція ставити на цьому місці хрести з’явилася в 1923 році. Пастух Яків та пастушка Харитіна гнали скот, і, спинившись біля кринички, побачили Богородицю з Немовлям, яка вимовляла: «Христа славте, хрести ставте» і зникла. Яків побіг у село, розповів священнику про Диво, той порадив хрест на тому місці поставити. Новина швидко розлетілась навкруги. Того ж дня у Долину потягнулись жителі навколишніх сіл. Протягом наступних місяців в Йосафатовій долині вже було 17 тисяч хрестів, йшли віруючі з Кубані, Одещини, Бессарабії, Придністров’я, несли хрести, хоругви, образи.

На жаль, у рамки комуністичної свідомості аж ніяк не вкладалася така подія. У січні 1925 року терміново скликали надзвичайну комісію виконкому, яка вирішила заборонити масове паломництво, хрести знищити, розпилявши їх на дрова, а людей — покарати. 50-тьох паломників першим снігом босоніж погнали у Вінницьку тюрму. Це був найгучніший судовий процес на Поділлі, який поклав край хрестам. Але, ні мученицька смерть пастуха Якова, ні голод, ні мордування не зламали силу віри.

Щодня з’являються нові хрести. Щодня їх більшає. Усі вони різні, мабуть, як і ті, хто їх несе сюди: великі і недуже, гладесенькі та пошарпані, величні і скромні, і зовсім прості з двох прутків, хтось пише назву храму, хтось — прізвище родини, хтось — назву села.

Люди приходять до Святої кринички з вірою. Просять Божу матір допомоги, набирають воду, п’ють її, вмиваються та зцілюються від багатьох хвороб духу, души та тіла. А на великі свята тут чути запах ладану. До Святої кринички вода капає з чотирьох боків: з півдня, півночі, сходу та заходу, тобто наповнюється водою хрестоподібно і ніколи не вичерпується. Скільки не прийшло б віруючих, води завжди досить для всіх.

Вслухайтесь у тишу Йосафатової долини, закопайте хрест, почитайте акафіст Чесному і Животворчому Хресту Господньому, помоліться про рід свій, напишіть та закопайте свої бажання, щоб вони збулися.

Щороку 15 серпня сотні тисяч паломників та духовенства звідусіль йдуть Хресним шляхом у Йосафатову долину, несуть кожен свій хрест із потаємними мріями, бажаннями і сподіваннями.

Люди, які приходять з вірою та з молитвою, бачать, скільки чудес здійснюється на цьому місці. Як заповідав Господь: По вірі вашій дасться нам.

Текст та фото
Ксенія Миронова

Йосафатова долина

Flickr Album Gallery Powered By: Weblizar

Якщо ви знайшли помилку, будь ласка, виділіть фрагмент текста та натисніть Ctrl+Enter.

No Comments Yet

Comments are closed

Сообщить об опечатке

Текст, который будет отправлен нашим редакторам: