Іноді доводиться чути дуже дивне запитання: корисно посміхатися чи ні. Аргумент, як правило, один: коли посміхаєшся, обличчя починає морщитись, навіть, у маленьких дітей, чи не тому з віком з’являються зморшки?
Коли ми посміхаємось, участь приймають майже всі м’язи обличчя. Вчені намагались підрахувати їх точну кількість, але на 37му збились з рахунку. При цьому наша голова, без урахування шиї, складається з 44 м’язів. Чим активніше працюють м’язи обличчя, тим краще кровопостачання мозку та тим більше він отримує кисню. Кровопостачання будь-якої ділянки тіла безпосередньо пов’язано з діяльністю м’язів.
Усі знають, наскільки важливим для нашого організму є рух. А для голови рух є особливо важливим. Навіщо нам потрібна голова? Хтось скаже, що голова існує для того, щоб у неї їсти, хтось вважає, що голова – це початок чи продовження стравоходу, ще голова нам потрібна для того, щоб утримувати найголовніше – наш мозок. Тому нашому обличчю та задній частині голови необхідна міміка. Так так, задній частині голови теж. Адже потилична частина голови дуже часто тривалий час залишається нерухомою. Якщо потиличний та поперековий потиличний м’яз не навчити рухатись за допомогою гімнастичних вправ, то задні відділи мозку (наприклад, зоровий центр), будуть обмежені у можливості отримувати кисень.
Тож, корисно посміхатися чи ні?
Усі м’язи лиця та тіла скорочуються завдяки інервації, тобто певні нерви приводять м’язи у рух. Під час посмішки задіяно більше 37 м’язів обличчя, тобто більша їх частина.
При довгому скороченні, наприклад, великого та малого скулового м’яза, мозок “підхвачує” сигнал, а далі сигнали передаються по ланцюжку: скорочення скулових м’язів – мозок “командує” ендокринній системі: “Людині добре – потрібно виробити ще більше ендорфінів!” Ендорфіни – це гормони радості. А що саме робить їх такими “радісними”? – “Радісними” нас роблять не самі ендорфіни. Далі за виробкою ендорфінів в організмі починається виробка іншого гормону – ацетилхоліна. Ацетилхолін у народі називають гормоном творчості та просвітлення, а в медицині – передавачем нервового збудження. Сценарій його поведінки такий: ацетилхолін сканує організм, знаходить напружені ділянки, куди, у зв’язку з цим, нервове збудження не поступає, проникає в них та знімає з них напруження. І коли наступає розслаблення, ми відчуваємо радість, яку “неможливо” пояснити.
Так само ми розслаблюємось та радіємо, коли у колі друзів сміх, радість та веселощі, а хтось “радіє” від чергової дози наркоти чи травки, що веселить.
Звісно, що розслаблюватись від посмішки більш корисно.
Якщо вам погано
Є така відома психологічна вправа: “Якщо тобі погано, посміхнись, через 20 хвилин ти відчуєш полегшення”. Так, ця вправа працює, і тепер ви знаєте, чому.
Ще один приклад. Трикутний та квадратний м’яз нижньої губи у народі називають м’язом огиди та м’язом зневаги. Якщо скорочуються ці м’язи (а вони дійсно мимоволі скорочуються, коли ми відчуваємо огиду чи зневагу), мозок також подає команду гормональній системі, перенавчаючи її. Тим самим ми позитивно впливаємо на свій організм, оздоровлюючи його. Усього лише, завдяки гімнастиці для обличчя. Цього, на жаль, неможливо добитися масажем, – адже для взаємодії з ендокринною системою, потрібна активна іннервація та активна робота м’язів обличчя.
Таким чином, посмішка та активні м’язи обличчя потрібні нам для того, щоб живити мозок. Адже ніхто з нас у старості не бажає страждати від склерозу чи деменції людей похилого віку. Сміх та гімнастика для обличчя є профілактикою цих захворювань. Також гімнастика нам потрібна і для управління своєю ендокринною системою, а це означає, що й управління віком.
М’язи обличчя виконують ще одну функцію – вони демонструють наші емоції. Уявіть, що ви розмовляєте з людиною, у якої обличчя нерухоме. Ви розповідаєте їй гарну новину, а її обличчя ніяк не реагує. Ви розповідаєте їй веселий анекдот, а її обличчя знов таки залишається нерухомим. Ви повідомляєте погану новину. Обличчя людини знов таки не відкликається. Уявили? Можливо, ви хоча б раз у житті доводилось спілкуватися з такими людьми. Чи затишно ви відчували себе в їх компанії?
А що ви зазвичай намагаєтесь зробити, коли не хочете, щоб хтось знав, що відбувається у вас на душі? – Ви намагаєтесь зберегти маску спокою. Можливо, хтось і не помітить ваших емоцій.