Всім, хто хоча б трохи цікавиться історією, відомо, що коріння розвитку будь якої області всесвітнього мистецтва знаходяться на грецькій землі. Неможливо знайти щось, будь то музика, чи то література, театр або юриспруденція, де не було б відбитку історії Стародавньої Греції. Те ж саме стосується і кухні.
Отже, сьогодні ми мандруватимемо Егейськими островами та завітаємо на один із самих мальовничих островів – острів Лемнос.
Острів Лемнос – це міста та поселення, де свято шанують багатовікові традиції та із задоволенням діляться ними з мандрівниками. Тут царює радісна доброзичлива атмосфера, така ж тепла, як Егейське море.
Острів Лемнос – це острів, який гармонійно поєднує античність та сучасність, легенди та реальне життя.
Ось, наприклад, одна з легенд розповідає, що коли розлючений Зевс скинув свого сина Гефеста (Гефест – бог ковальства та вогню, син Зевса та самої богині Гери) на землю, той падав цілий день і впав на острові Лемнос та зламав обидві ноги. Якби не допомога місцевих, то він міг би померти. Вдячний Гефест власноруч побудував кузню та навчив мешканців острова секретам роботи з металом за допомогою вогню та кузні.
Інша легенда стверджує, що острів Лемнос є родиною сучасного п’ятибор’я. Згідно міфу, аргонавти на чолі з Ясоном у пошуках Золотого Руна прибули на острів Лемнос. У той час островом керували жінки-амазонки, які знищили усіх своїх чоловіків, тому Ясон з аргонавтами потрапили до них у полон, а метою цього полону було продовження роду. Аргонавти були у полоні протягом двох років, у результаті з’явився новий народ – мінійці.
Після багатьох археологічних досліджень було доведено, що вже у середині неоліта острів Лемнос був заселений людьми. Були знайдені свідоцтва життя сінтійців, критян, мінійців, пеласгів. З І тис до н.е. острів Лемнос підпорядковувався персам, афінянам, спартанцям, македонцям, римлянам – аж до 1268 року, коли він став частиною Візайтійської імперії. Далі після розпаду Візантії венеціанців вигнали турки, які остаточно затвердились на острові Лемнос у XVII ст. та правили до 1912 року. Під час Балканської війни острів звільнив грецький флот.
Звісно, що кожен період стародавньої історії Лемноса залишив свій відбиток на місцевій культурі, традиціях, пам’ятках архітектури та гастрономічних традиціях.
Гастрономічні традиції острова Лемнос відрязняються для кожного регіону: десь домінує риба, десь – печеня та мускатне вино, а десь м’ясо півня та паста флонарія. Одна риса є спільною: всюди пригощають мандрівників місцевими сирами та ковбасами, які готують по унікальним рецептам, збереженими для наступних поколінь.
Сьогодні ми приготуємо одну з таких страв Псефтопетіно (Pseftopetino), або Флонарія з баклажанами та помідорами.
Флонарія – це паста, яку варять у соусі з овочів, але це не зовсім звична паста. Секретним інгредієнтом для приготування пасти Флонарія є овече чи козине молоко.
Тому, наливайте собі бокал білого вина та влаштуйте смачну грецьку вечерю!
Флонарія – це класика для цієї страви. Зазвичай для приготування пасти Флонарія використовують жовте борошно з острова Лемнос, але чудово підійде і борошно для пасти з твердих сортів пшениці. Вимішувати необхідно довго, адже якщо змішаємо все швидко, то не встигне виробитись глютен, а без нього неможливо працювати. Звісно, що для прискорення процесу можна додати трохи звичайної муки.
Якщо готової пасти Флонарія не знайти та немає бажання морочитись з приготування домашньої пасти, підійдуть спагеті Лінгвіні, поламані на довжину 4-5 см.
Рецепт пасти Флонарія
Інгредієнти:
- жовте борошно, або борошно для пасти з твердих сортів пшениці – 300 г,
- оливкова олія – 2 ст.л.,
- яйце – 1 шт.,
- овече або козине молоко – приблизно 100 мл,
- велика дрібка солі.
Приготування:
- До борошна додайте сіль, яйце, молоко та оливкову олію. Замісити м’яке еластичне тісто. Вимішувати довго, поки воно не стане дуже пластичним. Накрити та залишити в мисці на півгодини.
- Коли тісто буде готово, розкачати його скалкою та нарізати смужками шириною 2-3 мм та довжиною 4-5 см.
Для соусу:
- цибуля – 1-2 шт.,
- баклажан – 500 г,
- помідори – 3 шт. (великі та м’ясисті, насіння видалити),
- часник – 2 дольки,
- оливкова олія – 80 мл,
- біле сухе вино – 250 мл,
- духмяний перець – 3-4 шт.,
- сіль, перець, цукор – за смаком,
- вода – приблизно 800 мл.
Приготування соусу:
- Почистити та подрібнити цибулю.
- Порізати кружальцями баклажан, потім кожне кружальце – на 4 частини.
- Натерти помідори на тертушці (без хвостиків та шкірки).
- У великій каструлі або казані розігріти оливкову олію. Додати цибулю та обсмажити до прозорості.
- Додати баклажани. Готувати до тих пір, поки вони не стануть м’якими та рум’яними, орієнтовно 10 хв.
- Додати терті помідори, часник (очищений та подрібнений), духмяний перець, сіль, чорний перець за смаком. Довести до легкого кипіння.
- Влити вино та за необхідністю додати цукор. Довести до кипіння, зменшити вогонь та готувати приблизно 30 хв., щоб соус трохи загус. Додати воду, збільшити вогонь, довести до кипіння. Додати локшину та довести її до готовності прямо в соусі.
8. Подавайте відразу ж. Можна прикрасити петрушкою.