Трьохсвятительська церква або Церква Святого Василя на Великому дворі

Трьохсвятительська церква знаходилась на місці теперішнього Міністерства закордонних справ.

Це був чотиристовпний однокупольний храм з фасадами, розділеними пілястрами з напівколонами. Зі сходу виступали три напівкруглі апсиди. Храм був невеликий за розмірами: 12,8 м в ширину та 17,9 м в довжину. Залишилось не зрозумілим, яким храм був всередині та чи були у храмі хори.

Це був типовий храм києво-чернігівської архітектурної школи другої половини ХІІ ст.

Храм побудував у місті Ярослава князь Святослав Всеволодович. У 1185 році освятили. Освячували храм митрополит Нікіфор та епископ юр’ївський Нікіфор, а також печерський архімандрит Василій. Церемонія була надзвичайно святковою, адже освятили храм великим освяченням місяця січня в перший день, тобто 1 січня, в день пам’яті Василія Великого.

Коли, хто та чому переосвятив храм на честь Трьох Святителів: Василія Великого, Григорія Богослова та Іоанна Златоуста, які були самими головними вчителями вселенської Церкви, невідомо. Лише храмове свято перенесли з 1 січня на 31. У документах XVI-XVII ст. храм фігурує то під однію назвою, то під другою.

Дехто вважає, що Трьохсвятительська церква була придворним храмом київських князей. А дехто – що ні та пояснює це тим, що участь в освяченні храму приймав печерський архімандрит, перш за все каже нам про те, що Святослав подарував частину Великого двора для створення монастиря.

У 1838 році під Трьохсвятительською церквою знайшли стародавні печери монастирського типу.

Прийшла до занепаду після монгольської навали на Русь – вторгнення військ Монгольської імперії на територію руських князівств у 1237-1241 ст. під керівництвом чінгізіда Батия та військового начальника Субедея.

Після Брестської церковної унії (1596 р.), у результаті якої духовенство православної Київської митрополії об’єдналось з католицькою церквою, владою Речі Посполитої Трьохсвятительську церкву було віддано уніатам, але в результаті міжконфесійного протистояння знов повернулась до православних.

Відреставровано храм було вже при Петрі Могилі, який відібрав Трьохсвятительську церкву у уніатів та передав її ігумену Братського монастиря Софронію Почасьскому та зобов’язав утримувати її та ремонтувати.

Під час осади Києва загонами Івана Виговського церква знов постраждала та до 1695 року простояла у руїнах.

У XVII столітті виникла вулиця Трьохсвятительська, яка починалась від храму та яку було тех названо на честь Трьох Святителів: Василія Великого, Григорія Богослова та Іоанна Златоуста, які були головними вчителями вселенської Церкви.

Під час другої реставрації (1695-1707) митрополит Варлаам Ясинський коштом генерального судді Василя Кочубея зробив капітальну реставрацію стародавнього храму. Будівля стала нагадувати традиційні українські трикупольні храми, фасади отримали насичену обробку в стилі “казацького барокко”. Таким храм зображений на гравюрі Іларіона Мігури 1707 року.

У той же час Варлаам Ясинський заснував при Трьохсвятительській церкві чоловічий монастир – скит для хворих та старих монахів Софійського монастиря, який існував  лише 80 років. У 1775 році його закрили.

Наступна реставрація відбулась у 1760-х роках коштами, зібраними в Запорізькій Січі.

У 1888 році, в зв’язку з 900-річчям Хрещення Русі, церкву відремонтували та знов перейменували у Василіївську, оскільки тоді вважали, що давня будівля якщо і не є саме тією першою Василіївською церквою, яку спорудив Володимир Святославич, то вона точно стоїть на тому самому місця.

У 1880-х роках Володимир Миколаєв побудував біля храма будівлю Другого жіночого духовного училища (нині вул. десятинная, 4б). По його ж проекту у 1904 році при храмі звели цегляну колокольню.

Знищили під час “безбожної п’ятилітки”, яка була спрямована на “забути ім’я Бога” та ліквідувати всі релігійні вчення, усіх віруючих та священників, шляхом закриття у СРСР всіх церков, синагог та мечетей, знищення всіх релігійних уявлень, привитих літературою та родиною, охватом молоді тотальною антирелігійною пропагандою та вигнання релігії з самих укромних її куточків.

На початку 20-го століття у Трьохсвятительській церкві відбулось дуже скромне та закрите весілля… Великої княгині Ольги Олександрівни Романової з полковником Ахтирського полка Миколою Куликовським.

Зруйнували святиню влітку 1935 року з метою побудувати на її місці новий Урядовий центр. Перед знищенням пам’ятку, навіть, не вдалось детально дослідити.

Трьохсвятительська церква знаходилась на місці теперішньої будівлі Міністерства закордонних справ (вул. Десятинна, 2).

Ксенія Миронова