Ледачість не є вродженою рисою. По суті, відкладання роботи, відоме як прокрастинація, часто виникає в результаті негативного відношення до обов’язків, яке формується в дитинстві. Проте, оскільки прокрастинацію можна навчитися, її також можна виправити, змінивши наше сприйняття та підхід до роботи.
Прокрастинація – це стратегія уникнення страху невдачі
Прокрастинація – проблема, яку знають майже всі. Це часто пов’язано з конкретними завданнями, які ми відкладаємо на потім.
Зазвичай ми відкладаємо роботу, коли стикаємося з завданнями, які важливі, але не входять до нашої щоденної рутиної. Ми не відмовляємося від зустрічі з другом на обід або відповіді на повідомлення від колеги, але можемо затягувати з початком важливої презентації.
Зазвичай такі завдання мають такі ключові риси:
- від нас вимагають якісного виконання завдань, щоб виправдати очікування інших і власні,
- завдання здавалися нам нудними, тому нам здається, що для їх виконання потрібна мотивація.
Коли ми стикаємося з такими завданнями, ми зазвичай маємо вибір:
- Почати працювати над завданням і витратити час на щось, що ми вважаємо нудним. При цьому ми ризикуємо зазнати невдачу та розчарування, як для себе, так і для інших.
- Не розпочинати роботу, щоб уникнути нудьги, невпевненості та страху невдачі.
Намагаючись подолати прокрастинацію, ми повинні змінити наше ставлення до цих завдань та знайти те, що буде мотивувати.
Нас вчать не любити роботу і боятися невдач.
Більшість вчителів і батьків вважають, що діти зволікають через вроджену лінь і потребують дисципліни, винагороди та покарання, щоб протистояти цій ліні. Однак це спрощене та неправильне розуміння суті прокрастинації.
Справжня причина прокрастинації полягає в нездатності знайти мотивацію для виконання завдань, які нам не подобаються. Ми природно схильні до виконання речей, які цікавлять нас без додаткової мотивації.
У школі нас вчать, що робота відрізняється від розваг і це призводить до нездорового перфекціонізму та нереалістичних очікувань. Це робить роботу неприємною і важкою, що спонукає до прокрастинації.
Отже, прокрастинація не завжди викликана лінню. Справжнім фактором є недостатня мотивація для завдань, які нецікаві, і нереалістичні очікування стосовно продуктивності.
Наша самооцінка пов’язана з роботою, і прокрастинація допомагає її захистити.
Усі люди хочуть відчувати себе цінними та шанованими. У західному світі цінність людини часто пов’язують з її роботою та досягненнями. Отже, щоб захистити власну самооцінку, ми використовуємо різні підходи та стратегії.
Люди вважають, що робота є ключовим джерелом самооцінки, і це призводить до перфекціонізму. Багато людей відчувають потребу працювати дуже наполегливо, щоб виправдати очікування.
Однак неможливо всім досягти найвищого успіху, тому прокрастинація може стати стратегією захисту самооцінки, даючи змогу вказати, що не старалися дуже сильно, а не те, що ми не гідні цінностей.
Таким чином, ми використовуємо прокрастинацію, щоб уникнути стресу та невпевненості, які виникають через надмірні очікування та відчуття невдачі.
Прийміть мантру проти прокрастинації: “Ви вчитеся тільки тоді, коли зазнаєте невдачі”.
Прокрастинація часто пов’язана з перфекціонізмом, коли ми вимагаємо від себе найкращого результату і боїмося помилок і невдач. Цей страх перед невдачею може призвести до того, що ми відкладаємо роботу і відволікаємося.
Деякі високопродуктивні люди не бояться помилок і невдач, а намагаються зробити все можливе, не думаючи про наслідки невдачі. Вони готові пережити невдачу і намагаються її виправити.
Невдача є нормальною частиною навчання та розвитку. Той, хто ніколи не зазнавав невдач, не має можливості навчатися та розвиватися.
Отже, прокрастинація часто виникає через перфекціоністські страхи перед невдачею, але важливо зрозуміти, що невдача є невід’ємною частиною успіху та зростання.
Щоб стати продюсером, змініть свою саморозмову з «Я повинен» на «Коли я можу почати?»
Прокрастинатори часто мають внутрішній конфлікт, який виражається у внутрішньому монолозі, де фрази “я повинен” натякають на “я не хочу”. Цей конфлікт подібний до двох коней, що тягнуть у протилежних напрямках: один тягне вас до завдання, яке “потрібно” робити, а інший тягне вас назад через “не хочу”.
Ця стратегія приводить до невдач і стресу. Проте можливо змінити цей внутрішній конфлікт, перетворивши себе з безсилої жертви на продюсера – когось, хто хоче і досягає результатів.
Продюсери мають чітку мету і внутрішній монолог, де звучать фрази типу “я хочу”, “я буду”, і “я вирішив”. Вони зосереджені на досягненні своїх цілей і діють.
Позитивна розмова з самим собою спрямовує вашу енергію в потрібному напрямку і дозволяє вам діяти рішуче. Тепер обидва “коні” тягнуть вас в одному напрямку, замість саботування ваших зусиль через негатив.
Отже, важливо прийняти рішення і діяти, використовуючи всю свою енергію та зосередженість. Немає сенсу сумніватися. Просто робіть це.
Щоб бути продуктивним, інтегруйте відпочинок і гру у своє повсякденне життя.
Прокрастинація створює порочне коло, де накопичується велика купа роботи, і ви відчуваєте постійну провину і напругу. Це заважає насолоджуватися відпочинком, іграм та особистим життям.
Прокрастинатори і трудоголіки поділяють схоже мислення, завжди відчуваючи надмір роботи і брак часу для відпочинку.
Продюсери розуміють важливість відпочинку, розваг і заслуженої нагороди за свої досягнення. Вони приділяють час особистому життю і розслабленню, що допомагає їм бути більш продуктивними.
Гра та розваги є необхідними для зарядження батарей і підтримки мотивації.
Якщо ви хочете зробити завдання менш загрозливим, розбийте його на невеликі, керовані блоки.
Складно розпочати роботу, особливо коли завдання здається великим та складним. Прокрастинатори часто витрачають години на невеликі відволікання замість почати робити. Чому так важко почати? Одна з причин – великі та невизначені цілі, які не надають миттєвого стимулу.
Проста стратегія подолання цього – розбивати завдання на невеликі, зрозумілі частини, які можна виконати швидко. Таким чином, ви отримуєте миттєве задоволення від виконання завдання та починаєте відчувати контроль. Поставте перед собою маленькі завдання, які можна виконати менш ніж за півгодини. Це сприяє підвищенню мотивації та контролю над роботою.