Продовжуючи нашу мандрівку Україною, ми завітали до Меморіального музею Г.С. Сковороди у м. Переяслав-Хмельницький.
Меморіальний музей Г.С. Сковороди розташований у будинку колишнього Переяславського колегіуму, поруч з величним Вознесенським собором XVIІI ст., у центрі давнього міста Переяслава. Саме тут у 1750-1751 рр. читав лекції з поетики видатний український філософ, гуманіст, просвітник і поет Григорій Савич Сковорода.
Будинок колегіуму було збудовано на особисті заощадження переяславського єпископа Іоанна Козловича у 1753 році. Він чудово зберігся до наших днів.
Колегіум – це одноповерхова витягнута споруда з чотирма великими класними кімнатами. На трьох дверях, що ведуть до вестибюлей, зображені алегоричні малюнки. На одному малюнку – мудрець із долотом та молотком витесує учня із книжкою в руках – це символ граматики, на другому – криниця, у якій рухаються два відра: одне, порожнє – вниз; друге – повне, – вгору, це – символ поетики та риторики; на третьому – орел, який високо піднявся над землею та прямує до сонця – це символ філософії та богослов’я.
Історія Переяславського колегіуму
Центральний вхід веде до невеликої кімнати-вестибюлю, експозиція якої присвячена історії Переяславського колегіуму.
Колегіум у місті Переяславі було відкрито 2 жовтня 1738 р. і він став визначним центром освіти в Україні. Відбулось це завдяки ініціативі та активній подвижницькій діяльності Переяславського епископа Арсенія Берла. У новому закладі освіти навчально-виховний процес було організовано за зразком Києво-Могилянської академії.
Колегіум нараховував 6 класів: спочатку фара (навчали писати та читати латиною), потім інфима (викладали перші правила граматики старослов’янської мови та латини), далі граматика, синтаксис, поетика та риторика.
У 1773 році відкрили клас філософії, а в 1781 році богослов’я. Завдяки цьому духовенство Переяславсько-Бориспільської єпархії мало можливість одержувати закінчену богословську освіту в себе вдома.
У залі музею експонується велика колекція стародруків XVII-XIX ст. У шафі представлені тогочасні підручники: “Древняя история” (1751 г.), “Естественная история” (1790 г.), “Сокращенная география” (1766 г.), “Краткая всеобщая история” (1769 г.) та ін.
Особлива увага приділялась вивченню латини, але студенти мали добре знати рідну українську мову, а також старослов’янську, грецьку та польську. Так само і в Києво-Могилянській академії, спудеї вивчали арифметику та геометрію, античну та римську літератури, нотний спів та катехізис.
Переяславський колегіум дав освіту плеяді видатних людей, які зробили значний внесок у розвиток науки і культури України, Росії та інших слов’янських країн.
Серед них:
- Михайло Матвійович Красков – поет, ректор Московського університету, віце-губернатор берг-колегії в Петербурзі, Йосип Максимович Бодянський – професор історії і літератури слов’янських мов Московського університету;
- Павло Гнатович Житецький – дослідник української мови і літератури, викладач Кам’янець-Подільського і Петербурзького університетів;
- Ілля Федорович Тимківський – засновник Харківського університету та засновник Новгород-Сіверської гімназії, професор, доктор права філософії та ін.
Пересопницьке Євангеліє
У експозиції музею знаходиться факсимільне видання Пересопницького Євангелія * , виданого за підтримки митрополита Київського і всієї України Володимира (Сабодана).
Оригінал книги у 1701 році Іван Мазепа подарував Переяславському кафедральному собору. Упродовж майже 150 років Євангеліє зберігалось у Вознесенському соборі та бібліотеці Переяславської духовної семінарії. Тут у 1837 р. його виявив колишній випускник духовної семінарії Йосип Бодянський. У наш час Пересопницьке Євангеліє є найціннішим раритетом Національної бібліотеки України ім. В.І. Вернадського. У 1817 р. здійснилась перебудова колегіуму: молодші класи було відокремлено і відкрито духовне училище, ректором якого призначили інспектора колегіуму протоієрея Йосипа Козачковського. У 1862 р. колегіум перевели до Полтави.
* Пересопницьке Євангеліє – одна з найвизначніших рукописних пам’яток староукраїнської літератури та мистецтва XVI ст. Більш ніж 450 років тому, його вперше переклали на староукраїнську мову, тобто Пересопницьке Євангеліє – це перший відомий переклад Святого Письма народною мовою.
Пересопницьке Євангеліє створено у 1556-1561 рр. архімандритом Пречистенського монастиря Григорієм та ченцем цієї обителі, переписувачем Михайлом Василевичем на замовлення княгині Анастасії Заславської, що походила з княжого роду Гольшанських. Представники роду Гольшанських займали важливі посади у Великому князівстві Литовському. Розпочали створювати Пересопницьке Євангеліє у с. Дворці (Хмельницька обл.), а завершили – у колись княжому місті Пересопниця, недалеко від Рівного.
Пересопницьке Євангеліє є символ української державності, адже саме на Пересопницькому Євангелії усі президенти України складають під час інавгурації урочисту присягу вірності народу. Зберігається у відділі рукописів Державної бібліотеки НАН України.