Щоб ви могли легко розібратись, що є що в архітектурі, ми розробили короткий словник архітектурних термінів. Адже під час мандрівок чи просто прогулянок рідним містом, ми любимо роздивлятись красиві архітектурні споруди. Усі ці колони, завитки та ліпнину можна розглядати годинами, такими вони є прекрасними та кожна деталь має свою назву. Давайте розбиратись.
Що є що в архітектурі?
Абсида (апсида) — напівкруглий або гранований у плані виступ, яким звичайно закінчується східна (вівтарна) частина християнського храму. Абсида має власне перекриття, що зветься конхою.
Ампір — стиль пізнього класицизму в архітектурі й мистецтві, що виник у Франції на початку XIX сторіччя.
Антаблемент — верхня частина споруди, що спирається на колони і підтримує дах; поділяється на архітрав, фриз та карниз.
Арабески — складний орнамент з геометричних і стилізованих рослинних візерунків, переважно з арабськими написами.
Арка — криволінійне перекриття прорізів у стіні (вікон, дверей, воріт) або прольотів між опорами.
Аркатура — кілька однакових арок на фасаді будівлі або в її інтер’єрі.
Аркбутан — зовнішня опорна кам’яна або цегляна напівар- ка, яка підтримує стіну й одночасно служить за своєрідний декор.
Архітрав — головна балка, що перекриває прогін між колонами, нижня частина антаблемента.
Аттик — стінка, що розташована над карнизом, або поверх, який увінчує споруду, найчастіше тріумфальну арку.
Бабинець — частина церковного приміщення, де під час відправи стояли жінки.
Балюстрада — невисока огорожа сходів, терас, балконів, що складається з фігурних стовпчиків (балясин), з’єднаних угорі горизонтальними балкою, плитою чи поручнями.
Баня — склепінчасте перекриття споруди, а також верх (купол) церковної будівлі.
Барабан — в архітектурі циліндрична або багатогранна верхня частина будівлі, яка увінчана куполом.
Волюта — архітектурна прикраса у формі спіралевидного завитка з очком у центрі. Складова частина ордерних капітелей, архітектурна деталь карнизів, порталів, дверей, вікон.
Еркер — напівкруглий або гранчастий виступ у зовнішній стіні будинку, призначений для поліпшення інсоляції і збільшення приміщення.
Закомара — напівкругле чи кілевидне завершення зовнішньої стіни будівлі, що закриває собою внутрішнє склепіння і відповідає його обрису.
Залом — уступ на даху або в конструкції багатоярусного верху; характерний для української архітектури XVII-XVIII століть.
Капітель — верхня декоративна частина колони, пілястри або стовпа, розташована між стовбуром колони і горизонтальним перекриттям.
Картуш — скульптурна або графічна прикраса у вигляді декоративно обрамленого щита чи напіврозгорнутого сувою, на яких зроблено написи, зображено герби, емблеми тощо.
Кесон — заглиблення квадратної або багатокутної форми на стелях, внутрішніх поверхнях арок, склепінь.
Контрфорс — вертикальний чи похилений виступ стіни, призначений для збільшення її міцності й стійкості; поширений в готичній архітектурі.
Конха — півкупол, що звичайно перекриває півциліндричні частини будівлі (абсиди, ніші).
Курдонер — парадний двір перед палацом, садибою.
Лопатка — вертикальне потовщення стіни у вигляді пілястри, але без капітелі та бази, носить або конструктивний, або декоративний характер.
Люкарна — декоративний віконний отвір на горищі, куполі чи шатрі.
Наличник — архітектурний елемент, який обрамляє віконний або дверний проріз.
Нартекс — притвор, передня частина храму. Міститься здебільшого під хорами.
Неф (нава) — внутрішній простір християнського храму, витягнутий від його західних дверей до вівтаря.
Одвірок — дерев’яні бруси, що обрамовують дверний отвір.
Ордер — один із видів архітектурної композиції, що складається з вертикальних несучих частин — підпір у вигляді стовпів, колон або пілястрів і горизонтальних частин — антаблемента; в класичній архітектурі розрізняють тосканський, доричний, іонічний, корінфський і композитний ордери.
Пандус — похила площадка, що іноді заміняє сходи.
Пілястра — плоский виступ у стіні у вигляді вбудованого в неї чотирикутного стовпа, обробленого у формах колони ордера — має базу і капітель.
Портал — архітектурно виділений на фасаді вхід у будинок.
Портик — виступаюча перед фасадом будинку відкрита галерея, утворена з колон або стовпів, що підтримують перекриття. Найчастіше оформляє головний вхід і завершується фронтоном або аттиком.
Прясло — ланка тину між двома кілками, тут – частина фортечних мурів між двома вежами.
Рамено — плече хреста.
Ризаліт — частина споруди, що виступає за основну лінію фасаду.
Рипіда — прикраса у вигляді сонця.
Розкреповка — вертикальний виступ по всій висоті фасаду.
Розпалубка — частина склепіння, здебільшого над дверними та віконними отворами, що утворюється внаслідок перетину меншого склепіння з більшим.
Рокайль — орнамент у вигляді стилізованої черепашки в обрамленні зі сплетіння завит- ків, химерно вигнутих ліній тощо; характерне для західноєвропейського стилю рококо (XVIII ст.).
Руст — прямокутний камінь з грубо обтесаною або опуклою лицьовою поверхнею, застосовуваний для облицювання стін; штучний руст – імітація такої поверхні.
Сандрик — архітектурне оздоблення стіни будинку над віконним або дверним прорізом.
Сволок — головна балка, на яку спирається стеля в старій українській хаті.
Сутерени — підвал під будинком.
Тетраконх — звичайно квадратна в плані будівля, що має з чотирьох сторін абсиди, перекриті конхами.
Тимпан — внутрішнє поле фронтону.
Фриз — середня горизонтальна частина антаблемента, розташована між архітравом і карнизом; суцільна смуга декоративних скульптурних, живописних та ін. зображень, що оторочує верхню частину стіни.
Фронтон — верхня частина фасаду будинку, портика, колонади у вигляді трикутної площини, обмеженої з боків двома схилами даху, а біля основи — карнизом.
Шалювання — облицювання стіни дошками.