Історія – свідок минулого, світ істини, жива пам”ять, вчитель життя, вістник старини…
Цицерон
Ви тільки уявіть собі: світає, ранішній ранок, спокійне море, водна гладь наче завмирає, щоб ми змогли побачити, що робиться на морському дні, відчути кожен камінець та піщинку, рух водоростей та молюсків у мушлях… Усе живе, світле та чисте, адже таким світлим і чистим було світосприйняття майстра…
Вже пролетіло 170 років з дня народження відомого художника-марініста Руфіна Гавриловича Судковського – одного з найвидатніших художників-мариністів останніх трьох десятиліть ХІХ століття. Його творчість – це вершина вітчизняного та європейського пейзажу, а його ім’я стоїть в одній ланці з такими видатними мариністами як Іван Айвазовський, Михайло Волошин, Олександр Лантрі, Олексій Боголюбов та ін. Його ім’ям названо одну з центральних звулиць міста Очаків та на його честь названо єдиний в Україні музей маринистичного живопису, у колекції якого знаходиться найбільша колекція робіт художника.
Народився Руфін Судковський 7 (19) квітня 1850 р. у місті Очаків, яке знаходиться на березі Дніпро-Бугського лимана, води якого впадають у Чорне море.
Родина Судковських
Предки Судковських поселились у Очакові після його штурму солдатами Потьомкіна та звільнення очаківських земель від турецької окупації.
Отець Діонісій Судковський
Дід Руфіна та засновник родини, отець Діонісій був відомий під призвищем Сусідко. З царського дозволу прізвище було змінено на “Судковський”. Отець Діонісій став одним з перших очаківських священників. Служив у Свято-Миколаївському соборі протягом 40 років. Мав 4 синів.
Отець Гавриїл Судковський
Батько Руфіна Судковського протоіерей Очаківського Свято-Микільського собору Гавриїл Діонісович Судковський (1814-1907) – був учасником Кримської війни. Він є автором першого краєзнавчого дослідження історії Очакова, яке до нашого часу не втратило своєї актуальності. Він був освіченою людиною, знав латину, давньогрецьку, говорив німецько та читав французькою.
Завдяки отцю Гавріїлу в Очакові було засновано школу, а згодом міські училища: жіноче та чоловіче. Активно займався викладацькою діяльністю, у всіх навчальних закладах Одеського повіту навчав дітей Закону Божому.
Його подвиг 22 вересня 1854 року став прикладом служіння вірі та Вітчизні. У той день у лиман намагались прорватись англо-французькі ескадри, артилерійська батарея Миколаївського ретраншемента оказала рішучий супротив ворогу. Отець Гавріїл сам прийшов на батарею з Непереможним хрестом у руках, щоб благословляти захисників під ворожими пострілами та допомогати артилерістам заряджати знаряддя.
Він мав багато нагород та усі відзнаки, які тільки можливо. Особливої уваги заслуговує кабінетний золотий наперсний хрест на георгіївській стрічці, за відвагу, оказану при битві англо-французької ескадри під час бомбардування Очакова в 1855 році. Це дуже рідкісна бойова нагорода.
Служінню вірі отець Гавриїл присвятив 60 років свого життя. Весь цей час він служив у Свято-Миколаївському соборі. Отець Гавриїл був ініціатором встановлення могильного пам’ятника загибшим при штурмі Очакова 1788 року та побудові пам’ятника Олександру Суворову.
Саме завдяки отцю Гавриїлу зберіглись реліквії Кримської війни: Євангеліє, ікони, Суворівський хрест. У Свято-Миколаївському соборі було встановлено 2 мармурові дошки з іменами офіцерів, які загинули у бою на Кінсбурнській косі 1 жовтня 1787 році та при штурмі Очакова 6 грудня 1788 року.
У 1886 році отець Гавриїл Судковський зустрічав імператора Олександра ІІІ з нащадком, які проїздили через Очаків, та показував їм суворівський хрест та Євангеліє, які подарували полководцю солдати після штурму Очакова. Усі ці роки ці реліквії зберігались у соборі.
21 вересня 1902 року відбулась зустріч імператор Миколая ІІ та отця Гавриїла – його запросили на освятити крейсер “Очаків”, який пізніше зіграє важливу роль в історії міста, але це вже зовсім інша історія та пов’язана вона буде з ім’ям лейтенанта Шмідта.
Дата смерті отця Гавриїла Судковського в документах – відсутня, метричні книги за той період – не зберіглись. Відомо, що захоронили отця Гавриїла біля собору, а пізніше перенесли останки на міське кладовище, могила десь загубилась та її місцезнаходження до сих пір невідомо.
У отця Гавриїла було 5 дітей: 2 сина та 3 доньки. Руфін був старшим. Сини не продовжили родинну традицію священства.
Навчання та творчість Руфіна Судковського
Руфін Судковський вступив в Одеську духовну семінарію. Але в Господа на нього були інші плани.
Доля привела його у вечірні класи Одеської спільноти поціновувачів мистецтва. В Одесі він знайомиться з великим Айвазовським. Кажуть, що він подивився на його учнівський малюнок та сказав: “Це буде мій гідний суперник, якщо не перевершить мене”. Але справжніми суперниками для Руфіна Судковського стали не люди, а натура та фарби, за допомогою яких він намагався відтворити близький йому світ повітряної та морської стихій та просторів Причерномор’я. Тоді йому було лише 18 років. Надихнувшись словами майстра, він не завершив навчання в семінарії, а вступив до Петербургської академії мистецтв та став одним з найбільш видатних художників-мариністів.
Сірий Петербург вніс свої корективи у формування особистості майбутнього генія мариніста: звичне сприйняття ломалось, зникав знайомий з дитинства колорит, давило низьке та сумрачне небо, знобив промозглий вітер та недавали спокою балтійські хвилі. Але він упорно продовжував оволодівати майстерністю художника. Згадуючи рідні пейзажі все малював-малював-малював.
Через хворобу змушений був перервати навчання. Брат відвіз його додому в Очаків; тут, вдома, як то кажуть, допомогли рідні стіни та живильне морське повітря.
У рідному краї талант художника зміцнився та він став відомим широкому колу поцііновувачів. У той час він все більше і більше малював море, намагаючись передати неповторну красу природи та відображати дійсність як вона є.
Декілька років згодом Судковський отримав звання класного художника 1го ступеня. У 1880 та 1881 роках в Одесі відбулися виставки його робіт, що значно допомогло йому стати відомим. Наступні три виставки його робіт у Санкт-Петербурзі (1882, 1883 та 1884 роках) остаточно зміцнили його популярність як видатного художника-мариніста, а одна з його найкращих робіт “Буря поблизу Очакова”, що експонувалась у 1882 році у виставці “Спільнота художніх виставок”, надала йому звання академіка. На цих виставках Судковський був вже справжнім майстром, який міг передати красками самі невловимі рухи хвиль та саму причудливу гру світла на воді. Водну стихію він вивчив у всіх її проявах та з неймовірною художньою майстерністю вмів передавати її спокій, її прозрачність, її безбрежність, гру в ній лучиків сонця та луни в тиху погоду та її грозну велич під час бурі.
Він навіки увічнив неповторну красу Очакова та його незабутні неймовірні морські пейзажі. Таким чином прославивши місце свого народження на весь світ.
Але більш за все він любив писати море, шторми, шквали, бурхливу гнівну стихію. Іноді дивишся на його картини та здається, що холоне серце, а вітер доносить до тебе солону вологу… і все настільки реально, що так і хочеться сховатися від темної хвилі, що несеться на тебе з шаленою швидкістю… а ті, кому пощастить вижити після цього нищівного смерчу можуть твердо сказати, що сама смерть пронеслася над ними.
Художник йшов за Айвазовським, але своїм, оригінальним, самобутнім шляхом. Найкращі його роботи: “Очаківська пристань”, “Штиль”, “Дар”яльська ущелина”, “Ніч”, “Прозора вода”, “Бурне море”, “Затишшя”, “Буря поблизу Очакова”, “Опівдні”, “Світанок до сходу сонця”, “Уночі буде буря”, “Кінсбурнська коса після дощу”, “Дніпровські гирла”, “Ловля оселедців”, “Бій Вести з турецьким монітором”. Художня спадщина Руфіна Судковського нараховує орієнтовно 300 картин, які знаходяться у багатьох музеях України та світу.
На жаль, передчасна смерть не дала можливості здійснитись бажанням, сподіванням та надіям, які покладалися на його талант. Він помер 4 лютого 1885 року від тифу, у віці менш ніж 35 років.
Поховали художника 6 лютого 1885 року в огорожі того самого Свято-Миколаївського собору в Очакові. Над могилою і зараз є постамент з чорного мармуру з бронзовим погруддям Руфіна Гавриловича Судковського, який було відлито у Петербурзі за моделлю роботи його вдови О.П. Самокіш-Судковської. А на постаменті скорботні слова поета П.П. Чистякова “Ти так море любив, ти його прославляв своїм генієм, пензлем могутнім…”
Єпілог
Якщо вам доведеться відвідати Очаків, сходіть у єдиний в Україні музей маринистичного живопису, названий ім’ям Р. Г. Судковського, постійте у марин чудового художника. Упевнена, що потім вам захочеться сходити до моря та назавжди замислитись про вічний спокій і могутню стихію, про гармонію природи і людини, про майстерність і талант.
КМ