У попередніх статтях ми познайомились з історією міста Новгород-Сіверський та дізнались про знищені храми міста.
У цій статті поговоримо про історію Преображенського Новгород-Сіверського чоловічого монастиря, який є одним із найбільш давніх монастирів-фортець, що зберігся на території України. Входить до складу Новгород-Сіверського історико-культурного музею-заповідника «Слово о полку Ігоревім».
Точна дата заснування Спасо-Преображенського монастиря невідома. У літописних джерелах монастир відомий з XVI ст. та є одним з найстаріших у Київській Русі. Краєзнавці вважають, що монастир було засновано в ХІ ст. на пагорбі над заплавою р. Десна, сином Володимира Мономаха – князем Мстиславом Володимировичем, на прізвисько Хоробрий *.
* Мстислав Володимирович (бл. 983-1036) – князь тмутороканський і чернігівський, син київського князя Володимира Великого і полоцької князівни Рогнеди, брат Ярослава Мудрого, представник династії Рюриковичів.
Головний мурований Спаський собор зведено в кінці ХІІ – на початку ХІІІ ст. Зараз від нього залишилися лише фундаменти вівтарної частини. Кінець ХІІ – початок ХІІІ ст. – це часи часи князювання Ігоря Святославича (1180-1198) * або когось з його синів.
* Ігор Святославич – руський князь з роду Ольговичів династії Рюриковичів, син чернігівського князя Святослава Ольговича, праправнук Ярослава Мудрого, князь Путивльський, курський, сіверський та чернігівський. Головний герой “Слова о полку Ігоревім”.
Вирігодніше усього, собор побудували у період після князювання Ігоря, оскільки за своїми архітектурними особливостями він дуже схож на П’ятницьку церкву у м. Чернігів, яку побудували на початку ХІІІ ст.
Спасо-Преображенський монастир зазнав руйнувань при княжих міжусобицях 1176 р.
У 1179 році на території монастиря було побудовано церкву архістратига Михаїла, у якій був похований князь Олег Святославич *.
* Олег Святославич – старший брат князя Ігоря, онук Ярослава Мудрого та засновник роду Ольговичів.
Саме зі Спасо-Преображенського монастиря у 1185 році князь Ігор Святославович, герой “Слова о полку Ігореві”, починав свій легендарний похід на половців.
Спасо-Преображенський монастир витримав монголо-татарську навалу на чолі з ханом Батиєм 1239 р. та простояв ще майже 500 років. Але у XVIII столітті, відновлюючи зничтожене у Новгород-Сіверському, собор розібрали. Потім знов його відновили, потім знов зруйнували… Його ще не раз руйнували нападники, але він завжди підіймався з руїн.
За Деулинським перемир’ям 1618 р. монастир разом із містом відійшов до складу Речі Посполитої. У 1635 р. за наказом польського короля Владислава IV був переданий ордену єзуїтів.
Відновлення розпочалося в 1657 р., коли чернігівським архієпископом став Лазар Баранович, який обрав Спасо-Преображенський монастир своєю резиденцією, та за його наступника архімандрита М. Лежайського. У той час було перебудовано Спаський собор, Палатний корпус з трапезною та Петропавлівською церквою (XVI-XVII ст.), зведено муровану огорожу з кутовими вежами (XVII ст.), Келії (XVII ст.), Колегіум (XVII ст.), перебудовано більш давні споруди – надбрамну дзвіницю (XVI ст.) та Покої настоятеля (XVI ст.). Архітектурний ансамбль набув рис барокко. На території обителі відомі підземні ходи, один з яких (XVI ст.) зберігся донині.
У 1674 р. Лазар Баранович організував у монастирі друкарню, працював скрипторій, де виготовлялися рукописні книги, а також було відкрито бурсу (слов’яно-латинську школу), яку згодом перенесли до Чернігова. Пізніше бурса стала Чернігівським колегіумом – першим середнім навчальним закладом Лівобережної України. Заснування типографії відіграло велику роль у розвитку української культури у період після возз’єднання України з Росією у 1654 р., пізніше її перевели до Чернігова.
З вересня 1699 по лютий 1701 рр. настоятелем Спасо-Преображенського монастиря був архімандрит святитель Димітрій Ростовський. Саме тут він написав третю частину “Житія святих”. Значні перебудови у монастирі сталися в кінці XVII ст. У 1787 р. зі східної частини до Покоїв настоятеля було прибудовано Іллінську Церкву.
У 1791-1797 рр. на місці Спаського собору за проектом архітектора Джакомо Кваренгі та на гроші імператриці Єкатерини ІІ звели новий Спасо-Преображенський собор у популярному тоді класицистичному стилі, що став домінантою архітектурного комплексу. Освячений у 1806 р., являє собою один з найкращих в Україні зразків архітектури доби класицизму.
У 1785 р. після відкриття Новгород-Сіверської єпархії в монастирі було влаштовано духовну семінарію, а в 1818 р. – духовне училище.
У 1918 р. Спасо-Преображенський монастир було закрито.
У період Другої Світової війни на території обителі нацисти створили табір для військовополонених та цивільних осіб.
У повоєнні роки проводилась довготривала реставрація, що остаточно завершилась тільки у 2004 р.
З 1999 р. Спасо-Преображенський чоловічий монастир став діючим.
У храмі зберігся склеп із похованням Олексія Розумовського *.
* Олексій Розумовський – старшим сином останнього гетьмана Війська Запорізького Кирила Розумовського та Катерини Наришкіної.
Також в Спасо-Преображенському монастирі переховувся Григорій Отрєп’єв (1581-17.05.1606) *.
* Григорій Отрєп’єв – видавав себе за цесаревича Дмитрія Івановича, князя углицького, який був молодшим та незаконородженим сином Івана Грозного та 6-ї чи 7-ї його дружини Марії Федірівни Нагой. Саме він зайняв руський престол під ім’ям Дмитрія І.
На території монастиря зберіглися руїни княжого терема часів Київської Русі, який був спалений за часів татаро-монгольської навали, коли Новгород-Сіверський узяли в облогу. Під час археологічних розкопок усередині знайшли тіло знатної особи з усіма ювелірними прикрасами – це має важливу історичну цінність. На місці розкопок спорудили спеціальний саркофаг з прозорим верхом (знаходиться зліва від Спасо-Преображенського собора), щоб туристи змогли побачити всю красу історії.
Навколо монастиря зведені високі мури з баштами та бійницями ХVII-XVIII ст., що нагадують про його фортифікаційні функції.
У 1990 році в Новгород-Сіверському на базі краєзнавчого музею було створено історико-культурний музей-заповідник, який вивчає “Слово о полку Ігоревім”. Музей розміщується у Покоях настоятеля. Це єдиний в Україні державний музей, присвячений найвідомішій пам’ятці красного письменства Київської Русі. До складу заповідника входять: музей “Слово о полку Ігоревім”, Успенський собор (XVIII ст.), Миколаївська церква (XVIII ст.), Тріумфальна арка (XVIII ст.), торгові ряди та склади (XIX ст.). В експозиції представлені цікаві, рідкісні та унікальні експонати: дореволюційні та сучасні видання “Слова о полку Ігоревім”, її переклади на іноземні мови, археологічні знахідки доби Київської Русі, графічні та художні твори, скульптура, колекція стародруків та богослужебних книг, велика колекція ікон та нумізматики.
А головною красою міста є мальовнича та прекрасна ріка Десна!
Мандруйте Україною, найфайнезнішою державою у світі, пізнавайте її та передавайте знання із вуст в уста іншим, адже це – наша з вами Батьківщина. Хто якщо не ми, коли, якщо не зараз?
текст та фото – Ксенія Миронова