8 історій кохання 8 жінок, які стали музами великих письменників і одним помахом змінили все їх життя

Історії кохання – це завжди цікаво та зворушливо. У цій статті історії кохання 8 жінок, які стали музами великих письменників і одним помахом змінили все їх життя.

За багатьма великими музикантами, художниками, поетами і письменниками стоять чарівні дами, які надихали або допомагали, змушували страждати або несли небачене щастя. Адже творець апріорі не може жити без музи. В ролі муз виступали неординарні жінки, чиї долі цікаві і зараз. Спробую розповісти вам, ким були жінки, які надихали великих літераторів, і як вони вплинули на їх творчість.

Оноре де Бальзак та Евеліна Ганська

Евеліна Ганська була російською графинею польського походження. Вона увійшла у життя Бальзака абсолютно загадковим чином. Вона писала йому захоплені послання під ім’ям Іноземка, він піддався грі та у них розпочався роман в листах. Коли вони нарешті зустрілися, письменник був підкорений красою Евеліни, а він здався їй просто «маленьким і кругленьким» чоловічком. Але його чарівність швидко змусила її забути про його зовнішність.

Графиня була заміжня. Протягом 17 років Ганська і Бальзак рідко зустрічалися, але продовжували романтичне листування. Коли чоловік Евеліни помер, Бальзак зробив їй пропозицію одружитися, але це ускладнювали тогочасні політичні відносини Росії з Францією. Ганська не захотіла позбутися майна і титулів.

Врешті-решт пара одружилась. Але, на жаль, сталось це тоді, коли Бальзак був тяжко хворим. Евеліна доглядала за ним до самої смерті письменника. Їх шлюб тривав лише декілька місяців. Після смерті Бальзака їй довелося сплачувати його борги, доглядати його матір. Також вона займалась видавництвом його незавершених романів.

Осип Мандельштам та Соломія Андронікова

Соломія Андронікова була справжньою класичною красунею. У Петербурзі Срібного століття була відома як жінка, особистістю якої надихалися багато поетів та художників. Вона була власницею літературного салону та сама формувала цікаве для себе суспільство. Не зміг залишитися байдужим до чар грузинської красуні і Осип Мандельштам. Але його кохання залишилось без відповіді, оскільки для Соломії Осип був просто одним з друзів. Пізніше вона не раз відзначала, що навколишні занадто перебільшували кохання Мандельштама до неї.

Поет присвятив їй кілька віршів, такі як «Соломинка», яке вона назвала «божественною музикою», а також «Мадригал» і «Я втратила ніжну камею».

Еріх Марія Ремарк і Наталя Палей

«Російська княжна з непростим характером» – так називали Наталю Палей. Сучасники відзначали її красу, розум і чарівність. Вона народилася у Франції і все життя прожила в Європі. Ремарк так описував знайомство з нею: «Плавний початок, якісь слова, легкий флірт, ніжна шкіра обличчя і губи, несподівано вимогливі …»

Вони познайомляться в 1940 році у США, і цей роман триватиме 11 років.

Закохані зустрічалися і розлучалися, війна розвела їх по різних містах, вони писали один одному зворушливі листи, сповнені любові і ніжності. У 1947 році вони повернулися в Європу, але Ремарка не приваблювали постійні роз’їзди, без яких не могла жити Наталя. Їх роман потроху згас.

Вважається, що їх зустріч дуже яскраво описана в романі «Тіні в раю». Німецький емігрант-антифашист, рятуючись від переслідування нацистів, виявляється в Нью-Йорку, де знайомиться з Наталею Петровою, російської манекенницею.

Микола Некрасов і Фекла Вікторова

Фекла була простою дівчиною, молодшою за дворянина Некрасова на 25 років. Коли вони познайомилися, вона зачарувала його безпосередністю та легким характером. Вони швидко стали жити разом, чарівна дівчина миттєво вчилася всьому, увійшла до кола літераторів, які із задоволенням прийняли «милу Зіночку». Але чому ж Зіночку? Некрасов вирішив, що у молодої дружини є недолік. Вона здивувалася, коли він вирішив перейменувати її і усунути цей недолік – немилозвучне ім’я.

Дівчина глибоко і щиро прив’язалася до Некрасову і була поруч з ним до самої смерті поета. Для нього ця любов стала нагородою за всі страждання і образи. Для неї – єдиною на все життя. Зіна була і подругою, і помічницею, і музою, і доглядальницею. Їй Некрасов присвятив кілька віршів і поему «Дідусь». Коли поет помер, вона відмовилася від спадщини і більше не вийшла заміж, кажучи, що назавжди залишиться дружиною Некрасова.

Антуан де Сент-Екзюпері і Консуело Сандовал

Відомий письменник був дуже велелюбним. Йому приписують велику кількість романів, але справжньою музою змогла стати тільки одна жінка. Саме вона стала прекрасною трояндою в його романі «Маленький принц».

Літературознавці розповідають романтичну історію про дівчину, що сіла в кабіну до швидкого молодого льотчика, який зажадав поцілунок за зниження висоти. Їх стосунки були дуже непростими, були зради, розставання і страждання, і вийшло так, що «Маленький принц» став прощальним визнанням у коханні, адже незабаром письменник загинув. Кохана Сент-Екзюпері довго не могла повірити в те, що його дійсно немає, писала йому листи і вважала, що він може повернутися. Вона пережила Екзюпері на 35 років.

Віктор Гюго і Жюльєтта Друе

Віктор Гюго вважався пристрасним шанувальником жінок, але лише одну любив більше 50 років.

Актриса Жюльєтта Друе дійсно стала музою письменника, пробудила в ньому романтику і бажання писати про кохання. Друе все життя підтримувала Гюго, практично відмовилася від особистої долі. І це незважаючи на те, що він був одружений, розлучатися не збирався, та ще й постійно захоплювався іншими жінками.

Він любив розмовляти з нею, по її розповідях були створені деякі сюжетні ходи «Знедолених».
Вона була вірна йому протягом 50 років, повністю присвятивши себе його справі, копіюючи рукописи і прощаючи йому зради. Півстоліття їх відносин відображені приблизно в 20 000 листів, якими вони обмінялися.

Федір Достоєвський і Аполлінарія Суслова

Достоєвський познайомився з Аполлінарією Сусловою, коли вона прийшла на його лекцію. Дівчина захоплювалася письменником, і вони швидко зблизилися. У той час Достоєвський був одружений, і його дружина вмирала від туберкульозу. Однак як наявність дружини, так і її діагноз не стали перешкодами для розвитку романтичних відносин між Достоєвським і Сусловою. Але коли Марія померла, Суслова відмовилася виходити заміж за письменника.

Їх стосунки не можна було назвати простими, як і романи Достоєвського, в яких він не раз описував характер своєї коханої. Як стверджують літературознавці, саме Аполлінарія стала прототипом героїнь у декількох творах письменника. Її образ проглядається в Настасії Пилипівні з роману «Ідіот» і в Поліні з «Гравця».

Габріель Гарсіа Маркес і Мерседес Барча

Габріель Гарсіа Маркес був одружений лише один раз і прожив зі своєю дружиною Мерседес Барча 56 років. Вона стала письменникові справжньою опорою, і невідомо, написав би він без її підтримки свій знаменитий роман «Сто років самотності», який здобув Нобелівську премію.

Подружжя завжди жило досить скромно. Коли Маркес на 18 місяців замкнувся у своїй кімнаті, щоб писати роман, то саме Мерседес довелося викручуватися, щоб у сім’ї були хоч якісь гроші.

Щоб Габріель Гарсіа Маркес зміг видати свій роман, його дружина взяла фен, міксер і заклала їх.
Коли книга була закінчена, їм не вистачало невеликої суми, щоб послати її видавцеві. «Не вистачало тільки, щоб роман виявився поганим», – говорила Мерседес. Роман виявився геніальним. Мерседес гідно ділила з Габріелем бідність і так само гідно розділила тягар світової слави, яка обрушилася на нього після виходу з друку цієї книги.

Михайло Лермонтов і Варвара Бахметьєва-Лопухіна

Михайло Лермонтов познайомився з Варенькою, коли йому було 18 років, а їй – 16. Вони зізналися одне одному в коханні, але батьки дівчини були проти шлюбу. І коли поет виїхав до Петербурга, її швидко видали заміж за багатого поміщика Бахметьєва, який був набагато старше. Варвара погодилась, адже повірила чуткам про те, що Лермонтов одружується.

Усе життя поет пам’ятав своє перше кохання, присвячував їй вірші: «Вона не гордою красою …», «Розлучилися ми, але твій портрет …», «Валерик», третю редакцію поеми «Демон», поему «Ізмаїл-Бей» та ін. Його знайомі, навіть, вважали, що і в прозі він зашифровував особистість Лопухиної, хоча Лермонтов ніколи прямо не підтверджував цього. Чоловік Варвари страшно ревнував її до поета.

Один із сучасників писав: «недалекому Бахметьєву все здавалося, що усі, рішуче усі, хто читав ” Героя нашого часу”, пізнавали у героях його дружину та його… Відомий випадок, коли старий Бахметьєв на питання, чи був він з дружиною на Кавказьких водах, обурився і вигукнув: “Ніколи я не був на Кавказі з дружиною! Це все придумали дурні хлопчаки. Я був з нею хворою на водах за кордоном, але ніколи не був в П’ятигорську чи Кисловодську”. Також він змусив дружину знищити всі листи і малюнки Лермонтова.

Джеймс Джойс і Нора Барнакл

Свій знаменитий роман «Улісс» Джеймс Джойс писав 7 років, хоча у сюжеті описуються події одного дня – 16 червень 1904 року. Це був саме той день, коли автор зустрів кохання всього свого життя і майбутню дружину Нору.

Дівчина працювала покоївкою. Письменник зустрів її, коли вона виходила з готелю і закохався з першого погляду. Вони стали жити разом, але не оформили шлюб офіційно. Жити доводилося скромно, перебиваючись буквально з хліба на воду, навіть, коли народилися діти. Джеймс намагався забезпечувати сім’ю, але виходило не дуже. Значно пізніше, коли письменник вже став знаменитим, Норі було важко звикнути до грошей і слави, які на нього обрушилися.

Барнакл була не тільки дружиною і музою, але часом виступала і в ролі співавтора. Згідно родинної традиції, дружина розповідала Джеймсу свої сновидіння, і той нерідко описував їх у своїх книгах.

Berenice