Французька кухня

frantsuzka-kuhnya

Французам належить один з величніших кулінарних спадків світу – французька кухня. Від зрілого камамберу до теплих круасанів, від вишуканих десертів до витриманого вина. І в жодній іншій країні світу це не буде так смачно, як у Франції.

Haute cuisine / “висока кухня”

Багато хто вважає, що Франція славиться своєю приголомшливою кухнею в основному завдяки технічній майстерності, великій кількості соусів та екстравагантним, дорогим інгредієнтам – фуа гра, трюфелям та іншим делікатесам. Це відноситься до haute cuisine (франц. “висока кухня”), яку створили шеф-кухарі французької аристократії. “Висока кухня” досягла свого апогею в XIX столітті під керівництвом такої легенди кулінарії, як Огюст Ескоф’є.

Французи люблять смачно поїсти. Хоча багато традицій змінилися, і багато хто може перехопити сендвіч на ходу, замість того щоб насолодитися повноцінним французьким обідом з чотирьох страв, їжа та напої продовжують займати дуже важливе місце в житті мешканців Франції.

Одна з улюблених насолод французів – свіжий круасан і кава з молоком на сніданок. Обід залишається для багатьох основним прийомом їжі протягом дня, хоча і вечеря буває не менш ситною. Але тригодинна перерва на обід у багатьох магазинах та установах (з 12:30 до 15:30) дозволяє розтягнути його на три-чотири страви з вином.

Незважаючи на появу гіпермаркетів, спеціалізовані продуктові магазини та щотижневі ринки є невід’ємною частиною французького способу життя. У кожному селі є boulangerie – булочна; м’ясо купують у boucherie – м’ясній лавці; charcuterie – ковбасна лавка, спеціалізується на продуктах зі свинини та делікатесах, а pâtisserie – кондитерська – на солодощах та випічці. Ринки зазвичай влаштовуються щотижня, а в деяких регіонах можна слідувати за тими самими лоточниками з міста в місто протягом тижня. Навіть у Парижі є свої ринки. Крім того, існують спеціалізовані ринки, наприклад часниковий ринок в Екс-ан-Провансі в липні та ринок фуа гра взимку у Сарлаті (Перигор).

Подібна увага до продуктів проявляється також у тому, що французи їдять фрукти та овочі лише у розпал їхнього сезону. Рецепти змінюються, використовуючи найкращі сезонні продукти. І щомісяця тут з нетерпінням чекають сезонних фруктів та овочів – від літніх динь Провансу до осінніх волоських горіхів та зимових трюфелів Дордоні.

Французи доклали багато зусиль до того, щоб зберегти свої продукти та традиційні методи приготування страв.

Сувора система апелласьонів, тобто підтвердження справжності найменування (Appellation d’origine controlée, AOC), яку французи використовують для забезпечення максимальної справжності своїх сирів та вин, поступово розширюється, охоплюючи все більше важливих регіональних продуктів – від сочевиці з Пюї до моркви з Креанса.

Французи люблять смачно поїсти. Хоча багато традицій змінилися, і багато хто може перехопити сендвіч на ходу, замість того щоб насолодитися повноцінним французьким обідом з чотирьох страв, їжа та напої продовжують займати дуже важливе місце в житті мешканців Франції.

Одна з улюблених насолод французів – свіжий круасан і кава з молоком на сніданок. Обід залишається для багатьох основним прийомом їжі протягом дня, хоча і вечеря буває не менш ситною. Але тригодинна перерва на обід у багатьох магазинах та установах (з 12:30 до 15:30) дозволяє розтягнути його на три-чотири страви з вином.

Незважаючи на появу гіпермаркетів, спеціалізовані продуктові магазини та щотижневі ринки є невід’ємною частиною французького способу життя. У кожному селі є boulangerie – булочна; м’ясо купують у boucherie – м’ясній лавці; charcuterie – ковбасна лавка, спеціалізується на продуктах зі свинини та делікатесах, а pâtisserie – кондитерська – на солодощах та випічці. Ринки зазвичай влаштовуються щотижня, а в деяких регіонах можна слідувати за тими самими лоточниками з міста в місто протягом тижня. Навіть у Парижі є свої ринки. Крім того, існують спеціалізовані ринки, наприклад часниковий ринок в Екс-ан-Провансі в липні та ринок фуа гра взимку у Сарлаті (Перигор).

[/vc_column_text][/vc_column][/vc_row]Проте загалом французька кухня – це регіональна кухня, у якій багато страв названі на честь місць їх походження, – від антрекота по-бордоськи (entrecôte à la bordelaise) і палтуса по-нормандськи (sole à la normande) до яловичини по-бургундськи (boeuf à la bourguignonne). До того ж регіональні відмінності дуже суттєві, і більшість ресторанів пропонує не тільки регіональні страви, а й кухню своїх рідних міст і сіл. Це не лише традиція, а й данина поваги до місцевих продуктів (produits du terroir). Кожна область Франції вирощує і виробляє ті продукти, які підходять її грунту і клімату. Від бресських курчат до волоських горіхів із Гренобля, від олії з Нормандії до гірчиці з Діжона. У наші дні між провінціями спостерігається гарне автосполучення, тому на ринках можна знайти найкращі, а не лише місцеві овочі, проте для французької кухні все ще характерні регіональні особливості.

Подібна увага до продуктів проявляється також у тому, що французи їдять фрукти та овочі лише у розпал їхнього сезону. Рецепти змінюються, використовуючи найкращі сезонні продукти. І щомісяця тут з нетерпінням чекають сезонних фруктів та овочів – від літніх динь Провансу до осінніх волоських горіхів та зимових трюфелів Дордоні.

Французи доклали багато зусиль до того, щоб зберегти свої продукти та традиційні методи приготування страв.

Сувора система апелласьонів, тобто підтвердження справжності найменування (Appellation d’origine controlée, AOC), яку французи використовують для забезпечення максимальної справжності своїх сирів та вин, поступово розширюється, охоплюючи все більше важливих регіональних продуктів – від сочевиці з Пюї до моркви з Креанса.

Французи люблять смачно поїсти. Хоча багато традицій змінилися, і багато хто може перехопити сендвіч на ходу, замість того щоб насолодитися повноцінним французьким обідом з чотирьох страв, їжа та напої продовжують займати дуже важливе місце в житті мешканців Франції.

Одна з улюблених насолод французів – свіжий круасан і кава з молоком на сніданок. Обід залишається для багатьох основним прийомом їжі протягом дня, хоча і вечеря буває не менш ситною. Але тригодинна перерва на обід у багатьох магазинах та установах (з 12:30 до 15:30) дозволяє розтягнути його на три-чотири страви з вином.

Незважаючи на появу гіпермаркетів, спеціалізовані продуктові магазини та щотижневі ринки є невід’ємною частиною французького способу життя. У кожному селі є boulangerie – булочна; м’ясо купують у boucherie – м’ясній лавці; charcuterie – ковбасна лавка, спеціалізується на продуктах зі свинини та делікатесах, а pâtisserie – кондитерська – на солодощах та випічці. Ринки зазвичай влаштовуються щотижня, а в деяких регіонах можна слідувати за тими самими лоточниками з міста в місто протягом тижня. Навіть у Парижі є свої ринки. Крім того, існують спеціалізовані ринки, наприклад часниковий ринок в Екс-ан-Провансі в липні та ринок фуа гра взимку у Сарлаті (Перигор).

[/vc_column_text][/vc_column][/vc_row]

Регіональна кухня

Проте загалом французька кухня – це регіональна кухня, у якій багато страв названі на честь місць їх походження, – від антрекота по-бордоськи (entrecôte à la bordelaise) і палтуса по-нормандськи (sole à la normande) до яловичини по-бургундськи (boeuf à la bourguignonne). До того ж регіональні відмінності дуже суттєві, і більшість ресторанів пропонує не тільки регіональні страви, а й кухню своїх рідних міст і сіл. Це не лише традиція, а й данина поваги до місцевих продуктів (produits du terroir). Кожна область Франції вирощує і виробляє ті продукти, які підходять її грунту і клімату. Від бресських курчат до волоських горіхів із Гренобля, від олії з Нормандії до гірчиці з Діжона. У наші дні між провінціями спостерігається гарне автосполучення, тому на ринках можна знайти найкращі, а не лише місцеві овочі, проте для французької кухні все ще характерні регіональні особливості.

Подібна увага до продуктів проявляється також у тому, що французи їдять фрукти та овочі лише у розпал їхнього сезону. Рецепти змінюються, використовуючи найкращі сезонні продукти. І щомісяця тут з нетерпінням чекають сезонних фруктів та овочів – від літніх динь Провансу до осінніх волоських горіхів та зимових трюфелів Дордоні.

Французи доклали багато зусиль до того, щоб зберегти свої продукти та традиційні методи приготування страв.

Сувора система апелласьонів, тобто підтвердження справжності найменування (Appellation d’origine controlée, AOC), яку французи використовують для забезпечення максимальної справжності своїх сирів та вин, поступово розширюється, охоплюючи все більше важливих регіональних продуктів – від сочевиці з Пюї до моркви з Креанса.

Французи люблять смачно поїсти. Хоча багато традицій змінилися, і багато хто може перехопити сендвіч на ходу, замість того щоб насолодитися повноцінним французьким обідом з чотирьох страв, їжа та напої продовжують займати дуже важливе місце в житті мешканців Франції.

Одна з улюблених насолод французів – свіжий круасан і кава з молоком на сніданок. Обід залишається для багатьох основним прийомом їжі протягом дня, хоча і вечеря буває не менш ситною. Але тригодинна перерва на обід у багатьох магазинах та установах (з 12:30 до 15:30) дозволяє розтягнути його на три-чотири страви з вином.

Незважаючи на появу гіпермаркетів, спеціалізовані продуктові магазини та щотижневі ринки є невід’ємною частиною французького способу життя. У кожному селі є boulangerie – булочна; м’ясо купують у boucherie – м’ясній лавці; charcuterie – ковбасна лавка, спеціалізується на продуктах зі свинини та делікатесах, а pâtisserie – кондитерська – на солодощах та випічці. Ринки зазвичай влаштовуються щотижня, а в деяких регіонах можна слідувати за тими самими лоточниками з міста в місто протягом тижня. Навіть у Парижі є свої ринки. Крім того, існують спеціалізовані ринки, наприклад часниковий ринок в Екс-ан-Провансі в липні та ринок фуа гра взимку у Сарлаті (Перигор).

[/vc_column_text][/vc_column][/vc_row]

Haute cuisine – трудомістке мистецтво, яке підпорядковується суворим правилам. Ця елегантна кулінарія вимагає знання особливих методів та технік, а також навичок, відточених за багато років навчання на кухнях гранд-ресторанів. Особливо це стосується приготування витончених соусів, які є основою французької кухні.

У наші дні цей гастрономічний стиль зустрічається, мабуть, лише у дорогих ресторанах, уособлюючи найвище кулінарне мистецтво, відзначене зірочками у знаменитому ресторанному путівнику Мішлен.

Nouvelle cuisine / «нова кухня»

Nouvelle cuisine (франц. «нова кухня») стала відповіддю на переважання haute cuisine у 1960-і роки, коли такі кулінари, як Поль Бокюз та брати Труагро, об’єднали зусилля для створення легших страв, з менш ситними соусами, і готові були експериментувати з нетрадиційними інгредієнтами та методами приготування.

Nouvelle cuisine заохочувала інновації і, хоча від деяких її правил згодом відмовилися, вона дуже вплинула на французьку кухню.

Регіональна кухня

Проте загалом французька кухня – це регіональна кухня, у якій багато страв названі на честь місць їх походження, – від антрекота по-бордоськи (entrecôte à la bordelaise) і палтуса по-нормандськи (sole à la normande) до яловичини по-бургундськи (boeuf à la bourguignonne). До того ж регіональні відмінності дуже суттєві, і більшість ресторанів пропонує не тільки регіональні страви, а й кухню своїх рідних міст і сіл. Це не лише традиція, а й данина поваги до місцевих продуктів (produits du terroir). Кожна область Франції вирощує і виробляє ті продукти, які підходять її грунту і клімату. Від бресських курчат до волоських горіхів із Гренобля, від олії з Нормандії до гірчиці з Діжона. У наші дні між провінціями спостерігається гарне автосполучення, тому на ринках можна знайти найкращі, а не лише місцеві овочі, проте для французької кухні все ще характерні регіональні особливості.

Подібна увага до продуктів проявляється також у тому, що французи їдять фрукти та овочі лише у розпал їхнього сезону. Рецепти змінюються, використовуючи найкращі сезонні продукти. І щомісяця тут з нетерпінням чекають сезонних фруктів та овочів – від літніх динь Провансу до осінніх волоських горіхів та зимових трюфелів Дордоні.

Французи доклали багато зусиль до того, щоб зберегти свої продукти та традиційні методи приготування страв.

Сувора система апелласьонів, тобто підтвердження справжності найменування (Appellation d’origine controlée, AOC), яку французи використовують для забезпечення максимальної справжності своїх сирів та вин, поступово розширюється, охоплюючи все більше важливих регіональних продуктів – від сочевиці з Пюї до моркви з Креанса.

Французи люблять смачно поїсти. Хоча багато традицій змінилися, і багато хто може перехопити сендвіч на ходу, замість того щоб насолодитися повноцінним французьким обідом з чотирьох страв, їжа та напої продовжують займати дуже важливе місце в житті мешканців Франції.

Одна з улюблених насолод французів – свіжий круасан і кава з молоком на сніданок. Обід залишається для багатьох основним прийомом їжі протягом дня, хоча і вечеря буває не менш ситною. Але тригодинна перерва на обід у багатьох магазинах та установах (з 12:30 до 15:30) дозволяє розтягнути його на три-чотири страви з вином.

Незважаючи на появу гіпермаркетів, спеціалізовані продуктові магазини та щотижневі ринки є невід’ємною частиною французького способу життя. У кожному селі є boulangerie – булочна; м’ясо купують у boucherie – м’ясній лавці; charcuterie – ковбасна лавка, спеціалізується на продуктах зі свинини та делікатесах, а pâtisserie – кондитерська – на солодощах та випічці. Ринки зазвичай влаштовуються щотижня, а в деяких регіонах можна слідувати за тими самими лоточниками з міста в місто протягом тижня. Навіть у Парижі є свої ринки. Крім того, існують спеціалізовані ринки, наприклад часниковий ринок в Екс-ан-Провансі в липні та ринок фуа гра взимку у Сарлаті (Перигор).

[/vc_column_text][/vc_column][/vc_row]