… Краса ніколи не буває такою яскравою й помітною, як у контрасті… Чим більше в місті пам’яток різних видів архітектури, тим воно цікавіше, тим частіше воно примушує розглядати себе, зупинятися з насолодою на кожнім кроці…

Віртуальний путівник “Містами Київської Русі” познайомить Тебе з архітектурною та культурною спадщиною другого тисячоліття нашої ери від Києва до Чернігова та Новгород-Сіверського на півночі, Путивля – на сході та Канева – на півдні, в басейні річок Десна, Остер, Снов, Сейм, Удай, Супой – з археологічними та архітектурними пам’ятками, монастирями та храмами, мальовничими парками, краєзнавчими та меморіальними музеями та цікавими людьми, які вже увійшли в історію нашої України.

Кожна історична доба залишила про себе пам’ять у краї у вигляді архітектурних пам’яток. Від часів ранніх слов’ян збереглися кургани, городища та печери. Розквіт Київської Русі засвідчено монументальними будівлями середньовічних міст: Києва, Чернігова, Остра та Канева. Серед майже суцільної дерев’яної забудови гордо височіють перші у Давньоруській державі муровані храми, конструкції яких разом з релігією були запозичені з Візантії. Муровані собори з’явились в Новгород-Сіверському, Путивлі, Переславі, у Києві та в Чернігові. Але татаро-монгольська навала 1239-1240 рр. спустошливо перервала розвиток краю.

У другій половині XIV століття землі південно-західні землі Русі були під владою феодальної Литви, у XVI ст. під владою Польщі. Поневолення призвели до загально-народного опору, до виникнення культурно-освітніх братств, загострення боротьби та спалаху національно-визвольної війни 1648-1654 років під приводом Богдана Хмельницького. Наслідком цієї війни стало возз’єднання України з Росією та піднесення національної самосвідомості. Це теж знайшло втілення у монументальному будівництві.

Для архітектури Лівобережної України і Києва 2-ї пол. XVII – 1-ї пол. XVIII ст. характерні взаємопроникнення і взаємозбагачення культур українського і російського народів. Знов, після багатовікової перерви, поновилося муроване будівництво культових, світських і оборонних споруд. У поділеній адміністративно на полки й сотні Лівобережній Україні споруджуються численні храми на честь перемог козацької зброї, розбудовуються монастирі й прикрашаються заново старі, часів Київської Русі, собори. У мистецтві панує життєрадісний, насичений соковитим декором стиль барокко.

Розвиток економіки, поширення освіти й культури наприкінці XVIII століття сприяли появі нових численних величних мурованих споруд. На цей час припадає ліквідація залишків політичної автономії України, посилюється закріпачення селян, зміцнюється самодержавно-поміщицький лад Російської імперії. На засадах стилю класицизм, що прийшов на зміну барокко, будуються розкішні дворянські палацово-паркові ансамблі у Батурині, Вишеньках, Сокиринцях, Качанівці, Ташані. В культовій архітектурі внаслідок заборони Синодом 1803 року споруджувати церкви в традиційному народному стилі остаточно втрачається національна самобутність, і з того часу вже все будується в стилі класицизму.

Для другої половини XIX століття в архітектурі характерні еклектика, «історизм», пошуки національного стилю, а наприкінці XIX століття виникає вишуканий стиль модерн. Усі ці художні напрямки теж залишили по собі пам’ять.