Архітектурні стилі Києва дотримувались загальноєвропейських уподобань і смаків доби. Але існували й суто місцеві, київські особливості, які завжди підкреслювалося всіма, хто торкався цієї теми.
Київський “цегляний” стиль
Відмінна й властива лише Києву риса цих будівель – це київська світло-жовта цегла, яку виробляли на місцевих заводах. Більшість будинків, споруджених з цієї цегли, рідко фарбували, ще рідше тинькували; лише обриси кожної окремої цеглини часто обводили сірою фарбою.
У технічних документах тієї доби є більш точна характеристика: «Фасад цегляний з пофарбуванням кольором та цементною розшивкою швів».
Саме висока якість київської цегли та професійна майстерність київських мулярів стали основою своєрідного київського «цегляного» стилю. Загалом же, у місті перепробувані усі історичні архітектурні стилі.
Готика та неоготика
Загальне захоплення формами готики наприкінці XVIII – на початку XIX століття, започаткували саме у Києві архітектурою фортифікаційних споруд нової Київської фортеці (1831-1861). Це явище мало продовження, зумовлене провінційним консерватизмом, і в архітектурі громадських споруд:
- залізничний вокзал (1870 р.),
- міський водогін (1870-1872 рр.),
- корпус №10 Києво-Печерської Успенської лаври (1870-ті),
- приватний будинок аптекаря М. (І). Фромметта – Бібіковський бульвар, 36 (1873 р.),
- приватний будинок поміщиці Ф. А. Модзелевської – Бібіковський бульвар, 34 (1874 р.),
- приватний будинок чиновника В. І. Сербулова – Бульварно-Кудрявська, 3 (1876 р.),
- будинок барона Р. В. Штейнгейля – Бульварно-Кудрявська, 27 (1877-1879 р.),
- будинок професора Є. Ф. Гарнич-Гарницького – Пушкінська, 34 (1875 р.).
До готики знову звернулися па зламі ХІХ-ХХ століть за доби захоплення історичними стилями, коли у Києві було споруджено, як приклад, вишуканий зразок неоготики – римо-католицький костьол св. Миколая (архітектор В. В. Городецький, 1899-1909).
У цей час споруджується також низка великих прибуткових будинків з елементами готики в оздобленні вуличних фасадів, що так імпонувало публіці:
- Андріївський узвіз, 15 (1902 р.);
- вул. Гоголівська, 23 (1909 р.);
- вул. Велика Житомирська, 34, флігель (1900-ті);
- вул. Мерінгівська, 6 (1914 р.);
- Бібіковський бульвар, 31 (1890-ті);
- вул. Верхній Вал, 4 (1890-ті);
- вул. Мала Підвальна, 10 (1910 р.);
- вул. Стрілецька, 28 (1910-ті);
- вул. Мала Володимирська, 60 (1908 р.);
- вул. Левашовська, 19 (1901 р.).
Бароко та класицизм
Крім неоготики, в архітектурі насамперед приватних особняків, які споруджували у 1860-1880-х роках, ще мали місце не зовсім вдалі спроби звернутися до бароко (вул. Несторівська, 33 (1880-ті), вул. Тимофіївська, 10 (1864 р.) та класицизму (вул. Велика Житомирська, 34 (1883-1887).
“Віденський ренесанс” у київській цеглі
Найбільшого поширення набув модний стиль «віденський ренесанс», своєрідно потрактований у київській цеглі. Цю особливість також відзначав сучасник С. М. Богуславського, захоплюючись «гігантськими будинками нової архітектури, що навіть зветься «київським ренесансом». Саме цей напрям завдяки надзвичайній масовості (згадаймо тисячу будинків першої «лихоманки») викликав згодом і дещо іронічну характеристику – «стиль київських підрядників».
Для «київського ренесансу» були типовими:
- нескінченні варіації з цегляних оздоб (виготовлялася спеціальна фасонна цегла різних профілів),
- горизонтальні й вертикальні членування,
- насичена пластика фасадів,
- симетрична композиція,
- розвинуті карнизи,
- обов’язково: шатрові завершення наріжних будинків (це зумовлювалося правилами забудови),
- ліплені маскарони,
- вставки під вікнами,
- гірлянди у фризі,
- фестони на вертикалях,
- коване металеве огородження балконів, дахів, сходів.
Кращими зразками прибуткових будинків у стилі «неоренесанс» у Києві по праву вважаються кілька найвідоміших, споруджених у період першої «лихоманки». Це насамперед будинки на вулицях:
- Прорізній, 24/39 (архіт. К. Ф. Піймай, 1901),
- Ярославів Вал, 1 (архіт. А. П.Лобачевський, 1896-1898),
- Миколаївській, 9 (архіт. Г. П. Шлейфер, 1901),
- Великій Васильківській, 25 (архіт. В. В. Городецький, 1897 – декор втрачено),
- Кузнєчній, 23 (архіт. В. М. Ніколаєв, 1899),
- Фундукліївській, 36 (архіт. В. М. Ніколаєв, 1899),
- Фундукліївській, 30/10 (архіт. М. І. Яскевич, 1901),
- Великій Васильківській, 10 (технік А.-Ф. К. Краусс, 1897).
“Російський стиль”
Кілька спроб запровадити у Києві «російський стиль» зроблено в часи першої «будівельної лихоманки». Найяскравіший прибутковий будинок на вул. Пушкінській, 45 (архіт. М.Г. Артинов, 1901).
Стиль мавританської архітектури
Зверталися й до інших екзотичних та зовні ефектних у деталях стилів. Великі прибуткові будинки по вул. Ольгинській, 2/1 та Рейтарській, 31/16 було декоративно у дусі мавританської архітектури (архіт. М.І. Яскевич, 1900).
Модерн
Друга «лихоманка» припала на добу поширення стилю модерн, що мав у Києві приклади прояву стилю усіх етапів, починаючи від першого, найяскравішого прояву стилю ще 1901 року, коли В.В. Городецький спроектував і почав будувати свій прибутковий будинок на Банківській, 10.
Прибуткові будинки Києва у стилі модерн:
- спрощений цегляний декор у дусі «модерн»:
- вул. Ірининська, 5 (1907, втрачений)
- Ярославів Вал, 4 (1907),
- фасади (Миколаївська, 15),
- фасади декадентські витончені (Назаріївська, 19 і 21; 1907-1911),
- спрощені фасади (Ярославів Вал, 14; 1908),
- насичені пластикою ліплених оздоб та декоровані характерними ознаками стилю модерн:
- Ярославів Вал, 14-А (технік М. В. Клуг, 1910 р);
- Пушкінська, 21, 23 (1909-1910 рр.);
- Велика Житомирська, 32;
- Костьольна, 7 (1913 р.)
Також були чудові приклади розробки фасадів у дусі «модерн» з використанням елементів історичних стилів минулого:
- Мала Володимирська, 74 (архіт. П.Ф. Альошин, 1911);
- Рейтарська, 20/24 (архіт. О. М. Вербицький, 1912);
- Велика Житомирська, 8-А (архіт. М. П. Бобрусов, 1909-1913).
Були будинки-велетні, де декор виконував досить скромну роль, акцентуючи висотну домінанту – вежу, шатро, декоративну вставку:
- Володимирська, 61/11 (архіт. Й. А. Зекцер і Д. Г. Торов, 1910-1912);
- Інститутська, 16-18 (архіт. Ф. А. Троупянський, Л. Б. Міикус, 1910-1912 – втрачений).
Далі розпочався перерваний Першою світовою війною розвиток українського національного стилю в архітектурі «модерн».
Національний стиль в архітектурі «модерн»
У романтизованих формах національного стилю були споруджені й прибуткові будинки на вулицях:
- Паньківській, 8 (архіт. М.О. Шехопін, 1910),
- Паньківській, 9 (архіт. В. Л. Максимов, 1907 та декор – архіт. В. Г. Кричевський, 1908 – не зберігся).
Декоративне оздоблення в українському стилі, започатковане В.Г. Кричевським, мало резонанс і в інших спорудах у стилі «модерн»:
- Музейний пров., 4 (архіт. В.М. Риков, 1909).
Українське барокко
У стилі суто українського бароко, розробленого з деякими елементами модерну, було споруджено великий прибутковий будинок на Володимирській, 19 (архіт. П.Ф. Альошин, 1912 – втрачено).
Конструктивізм
Цікаво зазначити, що до українських національних рис в архітектурі зверталися й зодчі-росіяни, які поважали місцеві традиції. Перед самим початком Першої світової війни було споруджено вже кілька прибуткових будинків у лаконічних формах конструктивізму, коли увагу приділено вже не декору і деталям, а загальному обрису, площинам, ритму вікон, балконів тощо (Велика Васильківська, 47) або зроблено наголос на великих стилізованих сандриках простого малюнку (Верхній Вал, 54; Хорива, 43). Ці прийоми ще побутували в архітектурі фасадів житлових будинків, споруджуваних у 1920-х роках.
Цілком слушну, належну оцінку київській забудові кінця XIX – початку XX століття дав свого часу Г. Лукомський: «… все споруджене у Києві за останнє десятиріччя, є даниною все тому ж пережитку Віденського Ренесансу, тобто складається зі стін, оснащених вежами, куполочками і занадто перевантаженими всілякими погано виконаними деталями. Щоправда, у Києві є приклади грандіозності в будівництві, і таких високих прибуткових будників, як будинок Гінцбурга (так за оригіналом), не знайти й в Петербурзі».
Та, попри певну строкатість, загальне тло забудови прибутковими будинками історичного центру Києва сприймається як цікаве мистецьке явище. Місто справді мало характерний вигляд, власне архітектурне обличчя, власний Київський цегляний стиль.