Межигір’я

Межигір’я – це живописне урочище біля Дніпра, розташоване на березі Київського моря, у селі Нові Петрівці, у 25 км від столиці.

Походження назви Межигір’я

Часто виникає запитання, звідки походить назва Межигір’я.

Межигір’я має таку назву, мабуть, тому, що знаходиться місцевість у глибокій долині між гір. Колись ця місцевість була улюбленим місцем відпочинку заможних киян.

Саме тут знаходився православний, спочатку чоловічий, потім жіночий, Межигірський Спасо-Преображенський монастир, або Білий Спас. Монастир існував від часів Київської Русі до 30-х років ХХ ст. У козацькі часи був важливим монастире війська Запорізького. Залишив після себе велику культурну спадщину.

Щодо заснування Спасо-Преображенського монастиря

Є декілька версій заснування Білого Спасу.

  • Одна з них розповідає, що монастир заснували грецькі монахи, які прийшли з Візантії разом зі святителем Михаїлом – першим митрополитом Київським.
  • Друга – що у 1154 році Юрій Долгорукий поділив території навколо монастиря між своїми синами та його син київський князь Андрій Боголюбський перемістив монастир у глибоку долину між гір, звідси і назва Межигірський.
  • Третя – що його заснувала княгиня Ольга.

Святитель Михаїл (988-992) – перший митрополит Київський, який хрестив Русь за часів правління великого київського князя Володимира.

Юрій Долгорукий (1090-ті – 1157) – великий князь київський, 6-й син Володимира Мономаха, батько великого князя Андрія Боголюбського, один із засновників Москви. Був похований у Церкві Спаса-на-Берестові у Києві.

Щодо дати заснування

Документально підтвердженої дати заснування Межигірського монастиря не існує.

Щодо земель

Вважають, що монастир отримав землі від давньоруських князів. У часи Київської Русі Межигір’я було місцем відпочинку Володимира Великого. Поблизу монастиря є печера та урочище під назвою “Володимира дуби”.

“Володимира дуби” – це ботанічна пам’ятка природи, займає площу 0,03 га. Тут ростуть три вікові дуби, віком 300-400 років, їх висота сягає 22 та 14 м, а стовбури мають в охопленні близько 4 м.

Є припущення, що саме в Межигір’ї було освячене Реймське Євангеліє (молитовник Анни Ярославни), на якому присягали французькі королі.

Анна Ярославна (1051-1060) – донька великого князя київського Ярослава Мудрого та його другої дружини, шведської принцеси Інгігерди, королева Франції, онука великого князя київського Володимира, хрестителя Русі, племінниця святих Бориса і Гліба. Анна Ярославна – одна з найвидатніших жінок середньовіччя, прабабця майже 30 французьких королів, яка прославила Київську Русь на всю Європу та започаткувала франко-українські відносини. Вінчання та коронування Анни французьким королем Генріхом відбулось у травні 1051 ркоу у невеликому соборі Реймса.

Реймське Євангеліє – пергаментний рукопис та відома пам’ятка української мови XI-XII та XIV ст., яку привезла до столиці Франції Анна Ярославна. Перша частина написана у ХІ-ХІІ ст. кирилицею, а друга частина – написана у XIV ст. глаголицею, походить з Хорватії. Пізніше давньоруське Євангеліє передали до Реймського собору, що знаходився у французькому місті Реймс, тому Євангеліє отримало назву Реймське. Саме на Реймському Євангелії до XVIII століття коронували усіх королів Франції та вони під час коронації, вступаючи на престол, давали клятву на вірність Франції. До наших днів уцілили 32 сторінки цього унікального середньовічного документу, зберігається у Національній бібліотеці Парижа.