Переяслав-Хмельницький – місто, що “перейняло славу”
Втомившись від шаленого ритму життя та надмірного шуму столиці, ми вирішили насолодитись тишею міста-музеїв – Переяслав-Хмельницький та красою одного з найбільших музеїв України – Музею народної архітектури та побуту Середньої Наддніпрянщини. Переяслав-Хмельницький знаходиться на відстані 85 км на Північ від Києва.
Цікаві факти з історії Переяслав-Хмельницького
Будь-яке місто розпочинається з історії. Історія міста налічує 1100 років.
На території Переяславщини були виявлені перші поселення епохи бронзи ще 2 тис. до н.е. Пізніше, ІІІ – поч. V ст. на території сучасного Переяслава виникають поселення доби черняхівської культури.
Про саме місто літописці вперше згадують у 907 році – у договорі між Київською Русю і Візантією, де Переяслав згадується як одне з трьох найбільших міст Київської Русі. Назва міста дослівно означає “перейняв славу”.
У Х столітті місто було столицею Переяславського князівства, яке відігравало ключову роль в захисті Русі від набігів печенігів і половців.
У 1054 р. було створено Переяслівське князівство, як один з трьох осередків давньої Руської землі (це склалося ще до розподілу Руської землі між синами Ярослава Мудрого). Переяславським князем стає один із синів Ярослава – Всеволод.
Саме з Переяславом пов’язана перша згадка в літописі слова “Україна”. Здобувши перемогу над половцями, важко поранений князь Володимир Глібович захворів і помер в цьому місті. Володимира Глібовича, який проявив себе наполегливим оборонцем не тільки Переяславщини, а й Київщини, Чернігівщини і українських земель взагалі від нападів половців, поховали в Михайлівському соборі в 1187 році, де написали: “І плакашеся про нього все переяславці, про нього ж Україна багато постонаша”.
Пізніше місто було неодноразово спустошено. У 1239 зруйновано ордою монголо-татар, у 1482 р. – військом кримського хана Менгли-Герая. У 60-ті рр XIV ст. Переяслав захопили литовські феодали, а землю розділили на волості, де Переяслав став центром.
В кінці XV ст. – у першій половині XVI ст. – Переяслав разом с Каневом, Черкасами та островом Хортиця зіграв важливу роль у формуванні українського козатства, саме тут формувались перші загони козаків.
У 1569 – згідно Люблінської унії Королівству Польському були передані Волинь, Поділля, Подляшье і українські землі, що раніше належали Великому князівству Литовському.
У 1585 – на території колишнього детинця було споруджено замок, а Переяславу, першому з міст на Лівобережній Україні, надано Магдебурзьке право. У 1585 р. король Стефан Баторій видав привілей київському воєводі Костянтину Острозькому, яким жалував “в панстве нашом на Украине, за Днепром городище, местце пустое, называемое Переяславль” і дозволяв “замок збудувати, места и села людьми осаживати … яко тем всем людям з ласки нашей надаем право Немецкое называемое Майдебурское”.
1591-1593 – переяславські козаки і міщани взяли найактивнішу участь у великому повстанні під керівництвом Кріштофа Косинського проти польського пригноблення.
1594-1596 – Переяслав зіграв важливу роль в повстанні на чолі з Северином Наливайко.
Початок XVII ст. – власником Переяславського староства і міста став український магнат Костянтин Острожський.
1620 – Переяслав і староство перейшли у володіння Я. Заславського.
1625 – згідно Куруковськими угодами місто стає центром одного з найбільших реєстрових полків в Україні.
25 травня 1630 – у боях під Переяславом запорізькі і реєстрові козаки під супроводом Тараса Федоровича (Трясило) здобули перемогу над польським коронним військом.
1635 – польський магнат, переяславський староста В. Жолкевський передає місто на резиденцію ієзуїтів, через три роки тут було засновано коллегіум.
1637 – населення Переяславщини приймало участь у повстаннях на чолі з Павлом Павлюком (Бутом) і Яковом Острянином.
1648 – початок Визвольної війни. Переяславці позбулися від влади польскої шляхти.
Січень 1654 – відбулася Переяславська рада, що на довгі роки змінила ход історії – було підписано історичний акт про об’єднання України з Росією. Згідно з Переяславськими домовленостями між гетьманом і царським урядом було укладено Березневі статті. У результаті Переяславської Ради та наступних переговорів між гетьманським та царським урядами було укладено воєнно-політичний союз двох держав — України та Московії. Необхідність виходу з-під польської залежності спонукала Б.Хмельницького піти на визнання протекторату московського царя над Україною. Одночасно було дано царську гарантію щодо збереження державних прав України, яку згодом неодноразово порушували і врешті решт широка автономія українських земель і Запоріжжя звелася протягом 120 років нанівець. Було порушено умову визволення всієї України від польської окупації. Московія і Польща підписали договір між собою про мир і Україна виявилася поділеною на Лівобережну і Правобережну.
1654-1667 – Російсько-польська війна.
17 жовтня 1659 – підписання кабального договору між Юрієм Хмельницьким та представниками моськовської думи.
1660 – підписання Слободищенського трактата Юрієм Хмельницьким.
1663 – Чорна Рада
1666 – антимосковське повстання Переяславського козацького полку під керівництвом М. Хоменка.
1695-1700 – будівництво Вознесенського монастиря на кошти Івана Мазепи.
1727 – відновлення гетьманства.
1738 – відкриття колегіуму, в якому пізніше викладав Григорій Сковорода і саме переяславська земля стала батьківщиною Шевченківського “Заповіту”..
1766 – відкриття однокласної школи у фортеці при Замковій Успенській церкві.
1770-1776 – поблизу Вознесенського собору побудована трьохповерхова дзвіниця.
1781 – відміна автономії України і розділ на полки. Скасування Переяславського полку. Переяслав став частиною Київщини.
1782 – Переяслав налічував 4987 жителів і населення швидко зростало.
1835 – у Переяславі мешкало вже 8460 жителів.
30-ті роки XIX століття – у Переяславі деякий час жив та працював Микола Васильович Гоголь. Тут він збирав матеріал для повісті “Вій”.
1845, 1859 – пребування на Переяславщині Тараса Григоровича Шевченко.
1867 – населення міста складає близько 10 тисяч чоловік.
1873 – відкриття жіночої гімназії.
Переяслав-Хмельницький – місто-музеїв
І в наш час місто не втратило своєї привабливості. Тут сконцентровано 27 музеїв, це майже по музею на тисячу осіб і більше 60-ти пам’ятників історії державного значення. Серед них – музей хліба, транспорту, рушників, кераміки, ікон, бджільництва, обрядів і навіть космонавтики, з оригінальними експонатами, що побували в космосі. Вони об’єднані в історико-етнографічний заповідник “Переяслав”, який налічує 176 тисяч експонатів музейного фонду.
Що відвідати у Переяслав-Хмельницькому
- Меморіальний музей архітектора В.Г.Заболотного
- Історичний музей «Заповіту Т.Г. Шевченка»
- Археологічний музей
- Меморіальний музей Г.С.Сковороди (Переяславський колегіум)
- Музей архітектури давньоруського Переяслава
- Музей декоративно-ужиткового мистецтва
- Музей історії бджільництва Середньої Наддніпрянщини
- Музей народної архітектури та побуту Середньої Наддніпрянщини
- Музей історії лісового господарства Середньої Наддніпрянщини
- Музей історії Української Православної Церкви
- Музей класика єврейської літератури Шолом-Алейхема
- Музей кобзарства
- Музей козацької слави. Роботи Василя Завгороднього
- Музей пізнання світогляду й освоєння космосу
- Площа Богдана Хмельницького. Монумент на честь 300-річчя возз’єднання України з Росією
- Площа Переяславської Ради
- Успенський собор
- Свято-Михайлівський собор (Михайлівська церква)
- Вознесенський монастир
- Музей М.Бенардоса
- Музей народного сухопутного транспорту
- Музей пам’яті Поліського району
- Музей «Поштова станція»
- Музей трипільської культури
- Музей-діорама «Битва за Дніпро в районі Переяслав-Хмельницького восени 1943 року»
- Музей українських обрядів
- Музей українського рушника
- Музей хліба
- Музей українського народного одягу Середнього Придніпров’я
- Музей лікарських рослин
- Борисоглібська церква
- Переяслав-Хмельницька «Міська гімназія»
- Пам’ятник на честь автора «Слово о полку Ігореве»
- Пам’ятний знак на честь першої літописної згадки «Україна» і пам’ятник князю Володимиру Глібовичу
- Церква святого Іллі Пророка, с. Циблі
Ксенія Миронова
Продовження: фотомандрівка до Музею архітектури та народного побуту Середньої Наддніпрянщини