У місті Новогород-Сіверський збереглося чимало унікальних пам’яток. Найбільш видатною пам’яткою є Спасо-Преображенський монастир. Про історію міста та тих, хто творив його історію, ми розповідали у статті “Новгород-Сіверський: північна Пальміра України“.
Серед інших пам’яток: археологічна стоянка давньої людини (вул. Соборна), давньоруське городище “Замок”, Микільська церква, 18 ст., Воскресенська церква (знищено), Благовіщенська церква (знищено), Варваринська церква (знищено), Ільїнська церква (знищено), Хрестовоздвиженська церква (знищено), Троїцька церква (знищено), торгові ряди, 19 ст., триумфальна арка, 18 ст., Новгород-Сіверська гімназія, 19 ст.
У цій статті ми розповімо про храми, які зникли з мапи міста.
Воскресенська церква
Воскресенську церкву було побудовано в 1707 році на місці старої дерев’яної церкви, яка згідно переказів, існувала ще в 1601 році. Гроші, щоб побудувати храм, збирали з лавочників та купців під час проведення ярмарок на свято Петра та Масляної, з дрібних доходів Новгород-Сіверської ратуші, з доходів церковного братства та з подаянь місцевого населення та гостей міста.
У 1779 році місцеві заможні міщани Іосиф Фещенко та Антон Гурський за власні кошти побудували при храмі Воскресіння Господня теплий храм святих Петра і Павла.
Воскресенський храм був найкрасивішим та найкращим храмом міста по іконостасу, церковному приладдю, ризниці. Оригінальний іконостас було облаштовано у 1801 році на кошти заможного місцевого поміщика Осипа Степановича Судієнка, після сильної пожежі, яка сталася у 1791 році та сильно пошкодила своди та стіни храму. При храмі було кладовище з захороненнями.
Воскресенську церкву закрили в 1928 році, пізніше розібрали. На місці храма почали будувати клуб, але Велика Вітчизняна війна та німці внесли свої корективи. Після війни від церкви залишилась невелика капличка, де зберігали пшеницю, пізніше продавали сіль та ремонтували годинники.
У 1947 році на церковному кладовищі похоронили партизанського комісара І.О. Горелого. У 1960 році на цьому працювала автобусна станція.
У 1967 році тут було побудовано триповерховий універмаг “Ярославна”, який закрив місце знаходження Воскресенської церкви та її погоста. Прах партизанського комісара П.О. Горелого перенесли на військове кладовище м. Новгород-Сіверського.
Благовіщенська церква
Благовыщенську церкву було побудовано в 1775 році на гроші заможнього Новгород-Сіверського міщанина Івана Зімаковского на місці старої дерев’яної застарілої церкви.
Спочатку церква розташовувалась за 1 км від міста, у передмісті Новгород-Сіверського – Заручей.
Дерев’яний храм з масивним фундаментом було побудовано на честь релігійного свята Благовіщення. При храмі було кладовище, дзвінниця, школа та церковний двір. Храму належала комора (лавка) у місті, біля теперішніх Торгівельних рядів. Лавку подарував колишній священник храма отець Тимофій, а місце для лавки у місті було надано старій церкві у грудні 1750 р. Домнікією Скибичевською.
Пізніше отець Тимофій стає іеромонахом київським. У храмі було Євангеліє 1712 р. з надписом “”року 1740 мая 6, сие евангелие иероманаха Тихона Даниловецкого, – духовника ближней пещеры преподобного Антония… куплено за рублей шесть; отдаю церкви убогой в храм Благовещения, в град Новгород-Северский, церковь стоявшую на Заручьи”. Згідно акту 1723 року відомий настоятель церкви священник Іаков Васильович благовещенський Новгород-Сіверський, наступник отця Тимофія.
Благовіщенську церкву офіційно закрили в 1928 році. У 1942 році, під час окупації міста німецькими фашистами, церкву розібрали військовополонені. Ще довгий час було видно сліди кладовища Благовіщенської церкви, згодом і вони зникли.
Варваринська церква
Варваринську церкву було побудовано на гроші мещан. Знаходилась на території, де у наш час знаходиться місцевий ринок, за водонапорною вежею. Згідно перепису, це була церква Різдва Христова (перша назва), з боковим вівтарем на честь св. Варвари. Згідно цього ж перепису при храмі була школа, де викладав дьячок, богадільня (притулок для інвалідів) за фортецею міста, а подвір’я братське – у самій фортеці поблизу дзвінниці. Присадибна земля подвір’я церкви була затверджена універсалом полковника Міклашевського в 1695 році.
Після пожежі 1781 року, у попелі церкви, що згоріла, було знайдено ікону великомучениці Варвари. Саме у її честь на місці попелища було побудовано дерев’яний храм святої Варвари. Він являв собою високий до 30 м дерев’яний однокупольний храм, у три яруса, з широкими вікнами.
На жаль, Варваринська церква згоріла у 1936 році. Прибиральниця Мельниченко (Журавок) Пелагея затопила піч у церкві. Біля печі лежав килимок. Вона пішла на час додому. Головешка впала з печі на килимок, і той загорівся, загорілося і приміщення церкви. Пелагея Журавок прибігла до церкви, коли вже була сильна пожежа, дув сильний вітер, іскри та головешки від пожежі летіли через вулицю Радянську в річку Десну. Пелагея встигла вихопити з вогню ікону Божої матері та пізніше принесла її в Воскресенську церкву. Варваринська церква не дивлячись на зусилля пожежних команд повністю згоріла.
У наш час на її місці пустир біля водонапірної башти.
Троїцька церква
Неподалік від південної вежі стін Cпасо-Преображенського монастиря, посеред вікових дерев, здавна розташовувалося монастирське кладовище.
У 1696 дружиною Новгород-Сіверського сотника Лук’яна Жоравка-Покорського – Євдокією тут було зведено церкву на честь Святої Трійці.
Храм називається саме так не випадково. За місцевими переказами Євдокія Журавко часто народжувала двійню та трійню. Внаслідок чого її життя було багатостраждальним та закінчилося смертю при пологах. Тому серед внутрішньої традиційної прикраси храму тут знаходився і чудовий портрет його засновниці, виготовлений відомим на той час місцевим художником Іваном Паєвським. Малювання цього портрета було розпочато незадовго до чергових пологів Євдокії і було закінчено вже після її смерті 18 червня 1697.
У 1847 дерев’яний храм, побудований Е. Журавко, став непридатним. І в 1848 році на його місці на кошти благодійників на кам’яному фундаменті було побудовано нову дерев’яну церкву. Невеликий іконостас нової церкви був розписаний Новгород-Сіверським художником-живописцем Лобачевським. Урочисте традиційне богослужіння проходило в день Святої Трійці.
Кладовище, на якому знаходилася церква, займало всю територію сучасного парку ім. Шевченко, і було захищене високим 2,5 м. дубовим парканом. На ньому більше 300 років ховали небіжчиків відомих сімей, які служили зразком християнського благочестя і подвижництва, прикладом доброти, смирення, самопожертви. Тут знаходилися могили багатьох відомих священиків міста, архімандритів і ігуменів Спасо-Преображенського монастиря, почесних громадян, намісника Новгород-Сіверського повіту, а потім і Чернігівського губернського дворянства.
На жаль, кладовище було варварськи знищено в 1936-37 роках. Могильні плити і надгробки з нього були вивезені в колгосп “Комінтерн”, який був в районі льонозаводу, і там вони були закладені в фундаменти господарських будівель.
За радянської влади в 1929 році згоріле приміщення церкви дозволили використовувати під школу для Червоно-хутірського селища. У 1932 році за наказом місцевої влади її спалили у присутності керівника пожежної частини міста Купача, який, за словами свідка Борисенко П. сам облив гасом кут церкви і підпалив. На її місці в наш час знаходиться спортивна школа (ФОК).
Іллінська церква
Історія споруди Іллінської церкви пов’язана з ім’ям колишнього Генерального судді 2-ї Малоросійської колегії Іллі Васильовича Журмана.
З 27 січня 1782 року по 1783 рр. – дійсний статський радник І.В. Журман очолював Новгород-Сіверське намісництво.
Власним коштом він почав будувати на території Новгород-Сіверського Спасо-Преображенського монастиря Іллінську церкву, на честь свого святого покровителя Іллі. Будувалася вона як тепла церква-прибудова c північного боку до Корпусу настоятеля монастиря.
У 1783 р. намісник І.В. Журман помирає. Його тіло було покладено в дерев’яній труні в підземелля Надвратної вежі-дзвіниці Спасо-Преображенського монастиря. Згодом, щоб він повністю не розклався, зробили ще одну, більш простору труну, в неї вклали тіло з першою труною.
Будувати Іллінську церкву закінчили в 1787 році.
24 січня 1787 р. відбулось освящення Іллінської церкви. На освяченні була присутня імператриця Катерина ІІ, яка у той час вона перебувала з візитом у м. Новгород-Сіверський. Вона чудово знала І.В. Журмана ще зі своєї коронації. Освячував храм архімандрит Спасо-Преображенського монастиря Іларіон.
У той же день у вівтарній частині Іллінського храму перепоховали останки І.В. Журман. Пізніше там же поховали і його дружину.
На жаль, храм разом з Корпусом настоятеля було зруйновано нальотом фашистської авіації 26 серпня 1941 р
Останки І.В. Журмана було знайдено в 1998 р. Довгий час вони перебували на території фондового приміщення, в колишніх чернечих келіях. Останки добре збереглися, навіть, зберігся череп із залишками волосся, одяг та взуття. Згодом вони стали розкладатися і в листопаді 2000 р. монахами Новгород-Сіверського Спасо-Преображенського монастиря була організована панахида. У спільній могилі знайшов останній свій притулок І.В. Журман і останки інших ченців, які були знайдені під час виконання ремонтних і археологічних робіт в різний час.
У 2003 році, завдяки підтримці Президента України Леоніда Кучми, руїни Іллінської церкви з настоятельським корпусом, були перебудовано під будівлю музею «Слово о полку Ігоревім».
Хрестовоздвиженська церква
Хрестовоздвиженська церква була побудована в 1715-1716 рр. на честь релігійного свята Воздвиження Хреста Господнього.
Побудував її на особисті гроші Григорій Журавко, син колишнього Новгород-Сіверського сотника, а потім Стародубського полковника Л.І. Журавки. Спочатку Хрестовоздвиженська церква була придворним храмом родини Журавок і перші десять років утримувалася за їх рахунок.
Це було кругла будівля, однобанну, зроблена з каменя, з висунутою вежею-дзвінницею та одним престолом.
Згідно перепису 1767 року при храмі ще була присадибна земля священика, яку придбали син Стародубського полковника, пан Григорій Журавка та монах Варлаам Коропца.
Священик користувався ще двома ділянками пахатної землі на території села Домотканово біля м. Новгорода-Сіверського. З них: одна ділянка – на чверть посіву, інша – на півчверті. Ділянки дали власники за їх поминання. Придбані вони були за 20 р. у 1743 р. на гроші, зібрані прихожанами та віддані священику.
Хрестовоздвиженська церква знаходилась на території нинішньої Червоноармійської вулиці Новгород-Сіверського. У наш час тут знаходиться садиба колишнього вчителя Новгород-Сіверської середньої школи №1 В. Волкова. Раніше вулиця Червоноармійська називалася Великою Воздвиженською. Поруч проходить вулиця Свободи – Мала Воздвиженська.
Крестовоздвиженська церква не діє з 1928 року. У 1936 р була підірвана саперами, які дислокувалися, як військова частина, у місті Новгород-Сіверському.
У краєзнавчому відділі музею-заповідника «Слово о полку Ігоревім» збереглася мідна заставна табличка Хрестовоздвиженської церкви».