Звички, які змінили моє життя на краще: ч. 1

“Посієш вчинок – пожнеш звичку,
Посієш звичку – пожнеш характер,
Посієш характер – пожнеш долю.”

Багато років тому, трапився мені на очі ця давня східна мудрість та зробила колосальний зсув у моїй свідомості. Я зрозуміла, що на короткому проміжку часу звички можуть віднімати якусь частину нашого часу та уваги – це можна сприйняти за обмеження волі. При цьому, у тривалій перспективі звички роблять нас більш вільними. Наприклад, не маючи гарних фінансових звичок, ми будемо боротися за кожну копійку, а не маючи гарних звичок, пов’язаних зі здоровим способом життя, ми будемо хворіти та постійно відчувати недостатність енергії.

У дитинстві ми не замислюємось, що, по суті, саме звички керують нашим життям. Також ми не замислуємось, як невеликі зміни, які на перший погляд здаються неважливими та несуттєвими, можуть призвести до неймовірних вражаючих результатів на довгій дистанції.

Нові звички – це довготривалий процес, який займає багато часу, набагато більше, ніж 30-ти денний експеримент. Звички часто здаються непомітними. Помічати ми їх починаємо лише тоді, коли досягаємо критичної точки та переходимо на новий рівень свого життя.

Наприклад, на виробку звичок, які свого часу змінили все, що можна та не можна, у мене пішла більша частина життя. Оцінити їх вплив я можу лише зараз, коли мені вже виповнилось 40 років.

Головний урок: не намагайтесь запровадити декілька нових звичок одночасно. Це призведе лише до фрустрації, перегорання і розчарування. Краще взяти одну звичку та сфокусовано працювати виключно над нею. А до наступних приступати лише тоді, коли перша звичка дійшла до автоматизму.

Я розпочинаю цикл статтей, де розповім про звички, які свого часу круто змінили моє життя. Для когось вони можуть здатися такими простими та очевидними. Я впевнена, що хтось вже неодноразово чув про них, власне, як і я, ще з підліткового віку. Проблема не в тому, що ми могли не знати про ці звички, проблема в тому, що ми їх просто не запроваджували у своє життя.

Періодично я читаю різні модні книги з саморозвитку та ловлю себе на думці, що я це знаю, я це чула, це все банальщина, а потім відбувається справжнє диво: я настільки часто це чую, що вже пора це запроваджувати у своє життя. Тобто, йде накопичення певної інформації, ти це чуєш один раз, другий, третій і вже не можеш тримати це на рівні знань – ти вже повинен це запровадити.

Запровадити нові звички дуже просто, головне, щоб вони були максимально привабливими та простими у виконанні, налаштувати своє оточення та створити просту, зрозумілу і цікаву вам систему, при якій гарні звички будуть формуватись, а дурні – відмирати.

Погодьтесь, що нашу поведінку протягом дня визначають речі, які нас оточують та простір, який ми себе організували у себе вдома. Простір може бути підтримуючим , а може навпаки, бути не підтримуючим. Не підтримуючий простір – це, наприклад, коли у квартирі є пляшки з алкоголем, менша вірогідність того, що ми будемо займатись спортом, вести здоровий спосіб життя та викинемо телевізор.

Коли ми плануємо якісь зміни у житті, є великий сенс розпочати з усунення усього того, що може цим змінам завадити.

Найголовніші три звички, які протягом багатьох років завжди зі мною – це фотографія, мандри та робити добрі справи. Мандруючи – я пізнаю світ та своє місце в ньому, фотоапарат дозволяє заснімкувати найфайнезніші секунди мого життя та все те, що мене оточує. У щасливі періоди життя виникає бажання зупинити час, щоб знову і знову радіти подіям, що відбуваються. Час зупинити неможливо, але можливо зберегти в пам’яті спогади та відобразити їх у фотографії. А якщо щось трапляється та комусь не вистачає яскравих емоцій та вражень, то є чудовий спосіб, як відпустити минуле та знов почати радіти життю – це робити добро. Нести добро – це покликання душі.

Ксенія Миронова