Італійський поет та літописець Франческо Петрарка (1304-1374) є одним із засновників гуманізму, його називають батьком гуманізму. Відомий своїми сонетами, які вважають зразком жанру.
Мова творів Петрарки, Данте та Бокаччо заклала основу сучасної італійської мови та першого словника італійської Vocabulario degli Accademici della Crusca, виданого у 1612 році.
Франческо Петрарка народився в родині флорентійського нотара П’єтро ді сер Паренцо (сер Петракко), якого вигнали з Флоренції, одночасно з Данте через політичні мотиви.
Коли 1311 р. папа Климент V перевів свій двір в Авіньйон, родина Петракко переїхала за ним. В Авіньйоні була значна колонія вигнаних флорентійців.
З того часу вся молодість поета була пов’язана з Провансом та Авіньйоном. Навчався він у юридичній школі в Монпельє, потім батько відправив юнака вчитися до університету в Болонью. Однак, коли Петрарка дізнався, що батько його помер, він кинув уебу, повернувся до Авіньйона і залишився там жити на успадковані кошти.
А 6 квітня 1327 року в Авіньойоні відбулася доленосна зустріч поета з Лаурою, нерозділене кохання до якої протягом 40 років він оспівував у своїх сонетах, секстинах, канцонах, баладах та мадригалах збірки “Книга пісень” (Il Canzoniere). Хоча, існує думка, що це кохання поет вигадав як джерело натхнення своїх віршів.
Згодом поет вступив на службу, був висвячений, купив собі невеликий маєток у Воклюзі, поблизу Авіньйона. Сюди до нього перебрався молодший брат Герардо. І почався період у житті Петрарки, який літературознавці називають «бокюзьке пустельництво», коли було створено багато творів поета.
Після смерті Лаури від «чорної смерті» в 1348 і відходу брата Герардо в монастир ніщо більше не тримало Петрарку у Франції. Влітку 1353 поет назавжди поїхав в Італію, де багато страждав і помер в 1374 в Падуї.