У цій статті ми знайдемо відповіді на цікаві питання: що таке синдром відкладеного життя, що нам заважає жити у моменті тут-і-зараз та як вийти із синдрому відкладеного життя.
Синдром відкладеного життя – це коли ви живете і вам здається, що життя ось-ось почнеться, тобто ви усвідомлено постійно чекаєте шикарного дня, щоб одягти шикарну майку.
І так ми сидимо в очікуванні якоїсь події, після якої ми нарешті заживемо. Нехай ці свічки ще постоять, сервіз теж нехай побуде на полиці та інше, що може мене почекати до того часу, коли буде “справжнє” життя, а не те, що відбувається зараз, не ось ця ось чернетка, не ось ця ось репетиція життя. Тоді я одягну шикарний одяг, буду їсти з красивого сервізу, тоді я нібито дійсно займуся своїм життям на 100%.
Синдром відкладеного життя найчастіше актуальний для людей 20-40 років, тобто здається, що ось-ось зараз там щось станеться, або когось зустріну, або досягну ідеальної форми, або влаштуюсь на ідеальну роботу, або реалізую якийсь там свій проєкт і тоді почнеться справжнє життя. А зараз поки таке – серединка на половинку.
Зверніть увагу, що саме в моменті зараз життя й відбувається, тобто саме цього кожного дня, того моменту, цієї секунди, тут-і-зараз ваше життя й відбувається.
Грубо кажучи, ні минулого, ні майбутнього немає, є тільки теперішній момент. І що ми робимо? Ми цей теперішній момент знецінюємо. Ми цей теперішній момент стираємо заради того, щоб потім у майбутньому почати жити. Майбутнє настає і стає тим теперішнім моментом, який ми стираємо.
Напевно ви чули про кризу середнього віку, яка здебільшого припадає на 40 років. Але, зараз вчені кажуть, що ця криза молодшає. Тобто час минає, потім підходить аля якийсь дедлайн, коли те, про що ви мріяли, мало б реалізуватися, але воно не реалізувалося і ви думаєте: Стоп, тож, а коли життя почнеться?
А що ви у своєму житті так само тримаєте на поличці, ніби запитуєте: А жити вже можна? Або, коли вже прийде той момент, коли можна буде нарешті пожити на всі 100%?
Тепер задумайтеся, чи є у вашому житті речі, коли ви говорите: Ось зараз ще трохи потерплю і наступного року все налагодиться. Або, моє улюблене: Зараз трохи потерплю і він зміниться. Або, зараз потрібно ще трішечки почекати, ще трішечки напружитися, і ось тоді, нарешті, реалізується.
Чи не відгукується вам синдром відкладеного життя з тим, що називається – я буду щасливим коли: коли що? І ось нарешті, ще трішечки, і ось тоді я на всі сто чи дві тисячі відсотків заживу.
Що не дає нам можливості насолодитися теперішнім моментом?
Момент №1: невпевненість у собі
Мені здається, що мені потрібно ще щось у собі полагодити. Я недостатньо гарний зараз. Ось я ще тут і тут підправлю і стану достатньо хорошим. Коли я стану достатньо хорошим, тоді та-дам і все реалізується.
Момент №2: жити чужими мріями
Ми бігли-бігли за тим, що потрібно іншим, бігли-бігли за квартирою, машиною, якимись там певними досягненнями, рівнем у кар’єрі, та за всім, чим завгодно, – і потім закономірне запитання: а коли ж я почну жити?
Момент №3: робити щось виключно для результату
Ми біжимо за якимось результатом і при цьому не насолоджуємося процесом. Так, ми отримуємо результат. Але, чи почуваємо ми себе щасливими? Звісно, що ні. Тобто, це результат заради результату.
Момент №4: страх перед майбутнім
Ми так хочемо цього майбутнього, так мріємо, але боїмося. І ось що виходить: ми ніби зависаємо на деякий час, тобто ми і мріємо, і хочемо, але при цьому боїмося туди дійти.
Момент №5: відсторонення від реальності
Реальність сьогодення з якихось причин нас не влаштовує чи не подобається, і ми начебто від неї потроху відстороняємося. Тобто замість того, щоб вже зараз займатися вирішенням питань, які виникають, ми кажемо: ні-ні, все нормально, все добре, ось зараз щось там станеться і тоді все само собою вирішиться.
Що конкретно потрібно зробити, щоб вийти із синдрому відкладеного життя?
Перше, визнати, що ця проблема є. Неможливо працювати з тим, чого немає. Ви не можете працювати із синдромом відкладеного життя, якщо у вас його немає.