У цій статті ми розглянемо техніки подолання внутрішнього супротиву діяти.
Існують дві стратегії поведінки в складних ситуаціях: дія або бездіяльність.
Якщо в людини немає планів, то в неї падає енергетика. Коли людина всіма своїми справами перебуває в передчутті чогось більшого, від очікування того, чого вона дуже хоче, то її розпирає від енергії, вона нею заряджена. У її полі хочеться бути, будувати свої плани і бачення.
Коли настає криза в житті або в стосунках, енергетично сильна людина розуміє, що в такий турбулентний і непростий час сподіватися, окрім як на саму себе, не доводиться. Навіть великі компанії скорочують чисельність своїх співробітників і вчаться працювати не за рахунок кількості працівників, а максимально концентруючись на якості та ефективності роботи кожного. Людина з баченням теж це прекрасно розуміє і не чекає зовнішніх умов. Більшості ж із нас потрібен зовнішній примус, добровільно ніхто не хоче ставати ефективним.
Чомусь одні у важкі періоди життя починають працювати, розвиватися, шукати причини і підвищувати свою ефективність, тим самим піднімаючи свою енергетику, а відповідно й ефективність.
Інші ж ідуть у сплячий режим, режим економії. Починають економити все: гроші, почуття, енергію. У такій ситуації людина перестає до чогось прагнути. У неї знайшлася залізна відмовка, мовляв, “у мене поки що такий період у житті, самі розумієте”, і вона починає жити упівсили, з мінімальною напругою для себе і без відсутності бачення. А значить по спіралі вниз. Для таких людей не стоїть проблема мотивації і досягнень. Головна їхня турбота – вижити, забезпечити максимальну безпеку свого перебування. Зміни – найстрашніше, що може трапитися в житті. Як наслідок: падіння енергетики та ефективності.
Але ж ваша ефективність і енергетика – це дві сполучені посудини, що більше однієї якості, то більше стає й іншої. Ефективність дорівнює частці від наших дій до нашого опору, який ми відчуваємо щодо цих дій. Якщо рівень опору великий, то і дії будуть нульовими. А значить буде бездіяльність. Ось і прийшли ми до висновку, що потрібно свідомо і наполегливо ламати свій опір, підвищувати резистентність, тобто діяти. А далі, дії підвищують енергетику, а енергетика підвищує нашу ефективність.
Само собою на думку спадає рішення про необхідність зламувати свої обмеження і запускати в собі режим дії, всупереч страхам. Виходити зі сплячого режиму, протерти очі і вирішити, що наша дійсність – це результат нашої дії або бездіяльності.
Так ось прийшов час діяти. Через рік ми будемо сильно шкодувати про те, що не почали сьогодні.
Як боротися з опором і страхами?
Парадоксальний метод
Свідомо викликати в собі свій страх і внутрішній опір, збільшити його до абсурду, відчути його якомога сильніше і… страх починає зменшуватися і поступово зникає.
У нашій голові часто сидять не реальні варіанти передбачуваного майбутнього, а наше сценарне програмування себе на невдачу або минулий невдалий досвід. У підсумку ми боїмося свої ж проекції та очікування гіршого розвитку ситуації. Не чиніть опір підсвідомості, дозвольте їй награтися страшними картинками своїх очікувань і вона одразу ж, як мале дитя, заспокоїться і навіть може заснути.
Наприклад: ви боїтеся публічно виступати. Уявіть найжахливіший варіант вашого виступу, ваш провал і свист слухачів. Яскраво асоціюйтеся з моментом, переживіть його. Адже саме прожити його в реалі ви найбільше боїтеся. Так хоч відчуйте, чого ви боїтеся і поступово стане смішно від абсурдності такого сценарію. Навіть за найсумніших варіантів, навряд чи ви викличете таку реакцію у публіки.
Помиляйтеся
Дивно, наскільки сильно багато хто з нас боїться зробити помилку. Скільки б видатних компаній не було запущено, якби їхні засновники піддалися цьому підступному почуттю страху і зупинилися. Згадайте історію великого Едісона і його ставлення до помилок і невдач. Щоб отримати відмінні результати – потрібно подвоїти кількість помилок.
Послухайте себе, коли вам страшно, ви говорите собі: “А що якщо не вийде?” А тепер викресліть частинку “не” з цього твердження. Мисліть категоріями успіху, а не провалу.
Робіть те, чого боїтеся
Візьміть собі за правило: робити те, чого боїтеся. Страшно написати статтю – пишіть їх частіше і більше. У народі з цієї нагоди кажуть: “очі бояться, а руки роблять”.
Ризикуйте
Згідно з дослідженнями, більшість людей похилого віку жалкують саме за втраченими можливостями, за те, що не ризикнули, побоялися, вирішили залишитися в безпеці й не діяли.
Звільняйтеся від зовнішніх оцінок
Дуже поширений тип опору змінам. Ми думаємо про те, що думають про нас інші. А що вони подумають, що скажуть, як відреагують? З цієї нагоди мені подобається вислів: “Щоб уникнути критики, нічого не роби, нічого не кажи і будь ніким”. Позбавляйтеся психології раба, ви – поза оцінками. У цьому житті вас може судити тільки Бог і ви самі.
Ставайте ідеальними
Звичайно ж я маю на увазі не стати ідеальним ідеалом. Повірити в можливість цього – це прямий шлях до стресу і комплексів. Йдеться про те, щоб удосконалюватися і постійно розвиватися. Майстра від дилетанта відділяють тисячі годин праці та навчання.
По суті, чого ми найбільше побоюємося? Того, чого не знаємо, не вміємо. А отже, час підвищувати свої знання та вміння. Вчіться виходити із зони комфорту, розвивайтеся – багатьох це дратує. Не порівнюйте себе ні з ким, а тільки лише із самим собою вчорашнім. Це величезне задоволення усвідомлювати своє зростання і розвиток. Адже все, що не розвивається і не росте – вмирає. Насамкінець хочу сказати, що в житті постійні тільки зміни. І що швидше ми це зрозуміємо, то спокійніше й легше реагуватимемо на них. А отже, ми станемо ефективнішими й енергійнішими в моменти змін.
Ані кроку назад – тільки вперед!